Нинішню політичну та економічну ситуацію в Україні інакше як кризовою не назвеш. Зміна уряду, розкол колишніх помаранчевих соратників обумовлює зміни і в обласних державних адміністраціях.
Вони вже розпочалися — з Дніпропетровщини. Хоча подейкують, що кардинальні зміни відбудуться передусім у Західній Україні. Перша ластівка — Віктор Балога — вже пішов... Хоча до останнього моменту запевняв усіх, що залишиться... Хто наступний?
Перед «помаранчевими» можновладцями стоїть дилема — або вижити самим, або «витягнути» з катастрофи свій регіон. На прикладі Волинського голови ОДА Володимира Бондара можна спрогнозувати принаймні три шляхи для всіх губернаторів держави...
Епіграф: народна класика
«Новий чиновник отримав від свого попередника три конверти зі словами: «Коли буде погано, відкрий перший конверт — і полегшає. Коли знову буде сутужно — відкрий другий конверт — і знову полегшає. Коли в третій раз стане важко — відкрий третій конверт...».
Коли назріла перша важка ситуація — чиновник відкрив перший конверт: «Звалюй все на попередника». Він так і зробив. І дійсно, все в роботі пішло легше...
Коли знову стало важко, чиновник відкрив другий конверт: «Звинувачуй підлеглих...». Він почав — і знову все залагодилось...
Коли втретє стало важко, чиновник відкрив третій конверт: «Пиши три листи наступнику...».
Третій конверт влади
Класична схема в поточний історичний період обумовлює, окрім іншого, загальноозвученого, ще й такі проблеми влади: прогресуюча соціально-економічна катастрофа, цілеспрямована дестабілізація економічної системи, охолодження з боку іноземних інвесторів, криза управління, криза ідентичності, криза перспективи...
Володимиру Бондару, як і більшості «помаранчевих» губернаторів, довелося зіткнутися з перспективами описаного з самого початку, оскільки, в силу обставин, саме вони їх, за великим рахунком, і створювали. Принаймні, у своїй кар’єрі були в цьому зацікавлені. Тож їм — і карти в руки: сам закрутив, сам і вирішуй...
З першою та другою проблемою, хоч із запізненням, але вирішено. Третя проблема — західні та східні інвестиції — навіть при найкращих створених умовах на Волині не може бути вирішена, оскільки нестабільність влади в Україні є основною перепоною для іноземних інвесторів. Тому і заплановані інвестиції на цей рік (70 мільйонів американських доларів) не стрибнуть вище вже отриманих 13-и...
Четверта проблема: «другий конверт влади» — вже реалізується. На одній з вересневих нарад пан губернатор звинуватив свого близького соратника по помаранчевій революції, колишнього голову Асоціації фермерів Волині Богдана Пруса у тому, що той негідно веде себе на офіційних нарадах... Той дійсно, не зрозумівши, чому колишній «шеф» не бачить реальних «доставок» зі столиці, зганяє злість на ньому, встав і грюкнув дверима...
Що стосується п’ятої — ідентифікації — Володимир Бондар, попри всю озвучену владою інформацію, не є професійним революціонером, а тим більше — аутсайдером минулої влади... Колись, у молодих перспективних літах, навіть удостоївся ордена «За заслуги» III ступеня від «батька» нинішнього Президента Віктора Ющенка Леоніда Кучми (перепрошую за каламбур, але орден — від Кучми, а посада губернатора — від його Ющенка). Що ж, і так буває, коли мова про батька й сина...
Як на мене, пан Бондар швидше належить до «Великої Хоружівки» (куми, родичі, односельці Президента тощо), хоча й опосередковано. Колись нібито захистив своїм тілом майбутнього Президента від ножа, тому й залишається на своєму місці, попри численні чутки про його відставку.
Що стосується перспективи подальшого його шляху, то це і є головною темою роздумів...
Сценарій 1: Державник
Бажання Володимира Бондара вирішувати всі питання водночас зіграла з ним великий жарт: його «кинули» на не надто помітний, але важливий для України шлях — кордон із Польщею. Він мав розгрібати, за великим рахунком, «Авгієві стайні» українського кордону з Європейським Союзом. Більше того — вирішувати проблеми депресивного регіону. Сумнозвісний «Волинський клондайк» вартий того, щоб не погоджуватися на посаду голови ВОДА. Але він погодився...
Він спробував «революційними» методами вирішити всі питання, але... «закон понад усе». Позбувся неугодного прокурора — полегшив його кар’єрний ріст: колишній прокурор Волині Андрій Гіль під «помаранчеві» пікети «Пори» перебрався на значно пристойнішу посаду прокурора Житомирської області. Подалі від Бондара — поближче до столиці...
Пан Бондар змушений був брати до виконавчої влади насамперед не «улю-лю-лючні» революційні кадри, а реальних кадровиків, які знають і вміють робити відповідну роботу. Саме тому в його «обоймі» опинилися економіст-науковець Василь Байцим (ВО «Батьківщина»), аграрій Віталій Заремба (Народна партія), авторитетний медик Володимир Карпук (майже аполітичний фахівець, уже за правління пана Бондара — голова Волинської ОО НСНУ). За великим рахунком, це — професіонали, люди на своїх місцях, якщо брати до уваги Волинь...
Бондар не «здав» нікого з них, хоча «наїзди» були неодноразово. Більше того — він повністю довіряє їм і навіть інколи не дозволяє собі втручатись у їх роботу. Він упевнений, що в цих напрямках робота буде зроблена, і в цьому він здебільшого абсолютно правий...
Занадто часті поїздки губернатора до Києва обумовлюються насамперед нестабільністю в державі. Самостійно практично неможливо вирішити жодного з найбільш болючих питань краю без консультацій зі столицею. Але він, треба віддати належне, таки намагається це зробити.
Зміна обласних прокурора, «міліціонера», податківців і митників — його заслуга і, водночас, — проблема. Бо замість них на ці посади здебільшого прийшли заїжджі керівники. А на Волині «варягів» не люблять...
Він, Володимир Бондар, занадто багато, справді по-революційному, узяв на себе і свою команду. Але люди завжди цінують те, що у них «в кишені», а не розафішовані у ЗМІ макроекономічні показники.
При всіх перипетіях у Києві Президенту Ющенку кращого свого посланця на Волині навряд чи знайдеш — з позиції державника. Тож Володимир Бондар і надалі працюватиме на цій посаді — за принципом: «Не дочекаються!».
Ймовірність сценарію оцінюється до 35 відсотків.
Сценарій 2: Куди Бог (Президент) пошле...
Безумовно, що Президент, висловивши увесь свій негатив за «притчею чиновника» на найближчих соратників, обнімаючись із Януковичем і віддаючи всі завоювання «помаранчевої революції» колишнім «кучмістам», цілком реально «здасть» своїх побратимів по боротьбі. Зокрема, й губернаторів...
У цьому ракурсі, як неодноразово заявляв сам Володимир Бондар («Як Президент скаже — так я і зроблю!»), він обов’язково підкориться рішенню Президента. Питання в іншому — чи в такому разі пан Бондар реально підкориться забаганкам Президента?
Тут проблеми — не лише в Президенті, не лише в тому, хто ним на цей час керує. Проблема ще й у тому, що Володимир Бондар справді є особистістю, яка звикла завжди і на все мати свою думку. Хай навіть вона буде абсолютно протилежна думці офіційної влади. Зате — завжди ближча людям, які ходять навколо нього вулицями Луцька...
Проблема ще й у тому, що пан Бондар — занадто радикальний для своєї нинішньої посади, яка ставить його в обмежені рамки. Він любить владу, але любить і «майданний» простір для влади, який в останні роки йому давав опозиційний регіон. Хто зна, чи захоче він позбутися цього простору, якщо луцький майдан думатиме інакше, ніж офіційний Київ?
Тому імовірність цього сценарію — до 15 відсотків.
Сценарій 3: Повернення революціонера
Володимир Бондар намагався завжди грати на випередження. Економічна криза в Україні, яку прогнозують до кінця року більшість аналітиків, — скорочення реальних доходів більшості населення, інфляція, підвищення тарифів тощо — обумовлює і третій шлях волинського губернатора — повернення в більш природне для себе середовище — опозицію до влади. Щоправда, доволі звивистими шляхами...
Варто пригадати, що Бондар до свого депутатства та губернаторства прийшов із ПРП — партії Пинзеника, Терьохіна, Соболєва... Двоє останніх нині в опозиції до Ющенка, а якесь непевне призначення міністром Пинзеника в уряді Єханурова загрожує першому втратою не лише лідерства у партії, а й партійного квитка...
Навіть попри вступ до «партії влади» НСНУ Володимир Бондар не лише зберіг старі зв’язки з лідерами «Ріпки», але й далекоглядно посприяв тому, щоб «зберегти лице» перед колишніми однопартійцями. На Волині ПРП очолив Олександр Мартинюк — його давній соратник та «права рука» у політичних справах. Губернатор Бондар забрав його до себе — причому на одну із найбільш впливових посад в ОДА, — очолювати управління внутрішньої політики, зв’язків із громадськістю та ЗМІ. Тому за правилами «політики інтересів» членство волинського губернатора в НСНУ не буде жодною перепоною на шляху до нового «Майдану». Швидше навпаки — перевагою...
Водночас це дасть можливість більше не виправдовуватися перед волинським лідером «регіоналів» — Анатолієм Горбатюком. Попри «обійми» Ющенка з Януковичем, Бондару навряд чи захочеться повторювати свого Президента, якому він «безмежно вірить»...
Крім того, опозиція дозволить активізувати ресурс місцевої «Батьківщини». Не секрет, що її обласний голова нині явно шукає сильних союзників проти «внутрішньої фронди» — Луцької міської організації, яка останнім часом настільки посилилася, що вже на найближчій обласній конференції спроможна змінити його простою більшістю голосів. Кажуть, він готовий «продатися» навіть чужим, ніж своїм...
Та й Народна партія Литвина для пана Бондара зовсім не чужа. «Успішний бізнесмен» Ігор Єремеєв, нині керівник НПУ в парламенті і заступник Литвина по партії, — давній колега по парламенту і, подейкують, основний спонсор депутатської виборчої кампанії «успішного політика», а нинішнього волинського губернатора Володимира Бондара. Перебування «народників» в блоці «ЮЛЯ» — Ющенко, Литвин, Янукович — лише питання часу...
Щодо власних політичних ресурсів, то Володимир Бондар цілком може розраховувати на підтримку ПРП (Олександр Мартинюк), «Пори» (колишній голова молодіжної організації ПРП Антон Сосновський), НРУ (нині заступник голови Волинської обласної ради Володимир Банада), НСНУ (заступник голови ОДА Володимир Карпук).
Імовірність даного сценарію оцінюється до 40 відсотків.
Післямова: народна реальність
Час вирішує багато, але не вирішує проблему душі. І, тим паче, — проблему регіону, а ще тим більше, — проблеми простих людей. Яке рішення прийме сьогоднішній волинський губернатор у власній політичній, державній і духовній позиції, — покаже час.
Але якщо зважити на всі варіанти «до», може знайтися й четвертий шлях. Хоча ймовірність його — суто теоретична. Та як би не було, а для більшості волинян питання вибору нинішнього губернатора стоїть насамперед в одній площині: а що це дасть Волинському краю?