Місцеві вибори 2010 року дали Луцьку, адміністративному центру Волинської області, нову міську владу. Нову в багатьох відношеннях: зріс кількісний склад ради - 50 депутатів проти 45 в попередньому скликанні; суттєво оновився персональний склад ради - повторно обрані лише дев’ять депутатів; зросла кількість політичних сил, які отримали своє представництво в раді – вісім проти шести; обрано нового міського голову.

З часу встановлення результатів місцевих виборів та проведення першої сесії Луцької міської ради шостого скликання пройшло два з половиною місяці. За цей час депутати встигли вже провести чотири сесії, із яких - одна позачергова.

Звісно, робити серйозний аналіз роботи депутатів міськради та міського голови за такий короткий період ще зарано, однак уже можна підсумувати перші кроки міських обранців і таким чином спрогнозувати розвиток подій в ближчому майбутньому.

Результати виборів

Підсумки місцевих виборів встановлені міською виборчою комісією були і прогнозовані, і неочікувані водночас. За результатами виборів 3-відсотковий бар'єр подолали 8 партій, а в 25 мажоритарних виборчих округах перемогу святкували висуванці 6 політичних сил.

У багатомандатному виборчому окрузі до Луцької міської ради перемогу здобула міська організація ВО «Батьківщина», яка набрала 21,2 % голосів виборців і провела у раду по своєму виборчому списку 8 депутатів. Власне у перемозі цієї партії ніхто й не сумнівався. Але здивував результат отриманий за пропорційною складовою виборів, адже у 2006 році Блок Юлії Тимошенко на міських виборах набрав аж 37,8 %. Іншою несподіванкою стала суттєва перевага однопартійців Ю.Тимошенко в одномандатних виборчих округах – з 25 округів кандидати ВО «Батьківщина» перемогли у 16!!! Причому кандидатами по мажоритарці не завжди були відомі та впливові особистості, наприклад, на одному з округів перемогу святкувала секретар офісу міської організації партії. Фактично мажоритарна складова виборів і врятувала ВО «Батьківщина», оскільки 2/3 складу фракції були обрані саме у мажоритарних округах. Таким чином фракція ВО «Батьківщина» була сформована в кількості 24 депутати.

Другий результат за пропорційною системою виборів отримала ВО «Свобода» - 13,3 %, що дало їй змогу провести по списку 5 депутатів. Ще четверо депутатів були обрані в мажоритарних округах. Всього ВО «Свобода» має 9 депутатів і другу за чисельністю фракцію в міськраді. Відзначу, що це значний успіх для цієї політичної сили, оскільки представництво в міській раді Луцька вона здобула вперше.

Певною несподіванкою став результат Партії регіонів, яка здобула прихильність 7,5 % виборців і посіла третє місце у багатомандатному виборчому окрузі. Тобто ПР збільшила кількість своїх виборців, оскільки у 2006 році за неї проголосувало 4,66 % виборців. До 3 депутатів обраних за партійним списком долучився ще один депутат-мажоритарник, і таким чином фракція Партії регіонів нараховує 4 депутатів.

Схожий результат на міських виборах отримав і «Фронт Змін». Здобуті 7 % голосів виборців дали змогу провести у раду трьох депутатів. Ще один висуванець партії А.Яценюка переміг у мажоритарному окрузі. Загалом фракція «Фронту Змін» у Луцькій міській раді складається з 4 депутатів.

Суттєво втратила у чисельності та впливовості фракція «Наша Україна». Якщо у 2006 році блок «Наша Україна» отримав 19 % голосів виборців і 11 мандатів, то у 2010 році партія самостійно набрала лише 6,5 % голосів та 2 депутатські мандати. При тому жоден із кандидатів партії не зміг перемогти в мажоритарних округах.

Мажоритарна система виборів дозволила покращити виборчий рейтинг партії «За Україну!», яка, з колишнім міським головою на чолі списку, змогла за пропорційною складовою отримати лиш 4,4 % голосів і відповідно 2 мандати. Натомість ще два висуванці партії перемогли своїх опонентів в мажоритарних округах. За рахунок цього до фракції «За Україну!» увійшло 4 депутати.

Доволі неочікувано низький результат отримала партія «Сильна Україна», яка може похвалитися лише 2 депутатами в складі Луцької міської ради. Один мандат партія С.Тігіпка отримала за підсумками виборів в багатомандатному окрузі, де «Сильна Україна» набрала 3,9 % голосів. Другий депутатський мандат був здобутий за рахунок перемоги висуванця партії у мажоритарному окрузі.

Ще однією несподіванкою стало проходження в міську раду Європейської партії України, яка з результатом 3,1 % голосів здобула один депутатський мандат.

Результати виборів до Луцької міської ради засвідчили, що виборці при голосуванні за міських обранців, чи то за партійними списками, чи в мажоритарних округах, здебільшого керувалися своїми політичними поглядами та підтримкою тих чи інших національних політиків. Фактично лучани в переважній більшості підтримали кандидатів опозиційних до національної влади політичних сил.

Натомість зовсім інша картина постала на виборах Луцького міського голови. Тут лучани певним чином дистанціонувалися від політичних брендів і обрали собі «мера», що висувався від непопулярної партії «Сильна Україна».

Так, новим міським головою Луцька став Микола Романюк, що отримав 32,8 % голосів виборців. Йому поступилися висуванець ВО «Батьківщина» Анатолій Грицюк (22,4 %) та, діючий на той момент міський голова, що балотувався від партії «За Україну!», Богдан Шиба (10,2 %).

Виборці обрали міським головою М.Романюка орієнтуючись на особисті якості кандидата на його імідж неконфліктності. При цьому виборці зовсім не звертали увагу на те, що він був кандидатом від діючої влади, оскільки підтримувався головою облдержадміністрації та усіма міськими осередками партій парламентської більшості.

В результаті місцевих виборів склалась ситуація, коли два ключові органи міського самоврядування Луцька – міська рада та міський голова, виявилися з політично протилежних таборів. Вже одне це давало підстави говорити про складні взаємовідносини всередині міської владної команди.

Розклад сил у раді

Попри те, що місцеві вибори відбувались за змішаною виборчою системою, політичний чинник і надалі відіграє визначальну роль у діяльності міської ради.

Як і в попередньому складі міськради – найчисленнішою є фракція ВО «Батьківщина». Однак те, що фракція в основному сформована з числа депутатів-мажоритарників може суттєво впливати на роботу фракції у майбутньому, бо такі депутати завжди можуть заявити про свою окрему думку, відмінну від партійної. Першим прикладом такого сценарію стала заява депутата міськради Анатолія Бірюкова про своє приєднання до фракції Європейської партії. Скоріш за все, при відповідних політичних чи особистих обставинах, аналогічним чином можуть вчинити й інші депутати. А передумови для цього вже є. Наприклад, у самій фракції має місце конфлікт між двома умовними групами, прихильниками міського та обласного керівництва партії. Підтвердженням цього були довгі вагання партії щодо кандидатури на посаду керівника земельної комісії та спроби змінити керівництво фракції.

Але поки що ці одиничні випадки не впливають на загальну роботу фракції ВО «Батьківщина». І користуючись чисельною перевагою партія висуває свої вимоги до інших гравців – міського голови та депутатів з інших політичних сил. На першому етапі це дало змогу обрати своїх людей на ряд керівних посад в раді, зокрема: лідер міського осередку ВО «Батьківщина» Григорій Пустовіт був обраний секретарем Луцької міської ради, п’ятеро членів фракції – головами постійних комісій міської ради, четверо депутатів - членами постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру (загальний склад якої 5 депутатів). Крім того, фракція домоглася прийняття Регламенту Луцької міської ради, запропонованого у її редакції.

Правда виникають питання щодо малого представництва «тимошенківців» у складі Виконкому Луцької міської ради. З 11 вже затверджених членів виконкому до квоти ВО «Батьківщина» можна віднести лише трьох. А також дивує легкість з якою партія дозволила міському голові сформувати команду заступників. Або «мер» обіцяв щось взамін, або ж «тимошенківці» не захотіли самі прив’язуватись до роботи виконавчих органів міськради з тим, щоб при першій же помилці почати критику дій міського голови.

Доволі цікаво буде спостерігати за діяльністю фракції ВО «Свобода», для якої участь у роботі міської ради є новим етапом політичної діяльності. Кидається в очі певна строкатість складу фракції, в якій спільно працюють ідеологічно підковані активісти партії та недавно залучені до співпраці бізнесмени.

Для цієї політичної сили мабуть буде найбільше викликів. По-перше, «свободівцям» слід буде доводити, що вони не лише партія майданного типу, але що й в їх рядах є люди здатні приносити конструктив. По-друге, представникам ВО «Свобода» слід буде пройти випробування «мідними трубами», що завжди відбувається для вперше обраних депутатів. По-третє, непросто буде втримати в рамках партійної дисципліни діяльність депутатів-бізнесменів, котрі раніше не виявляли великого інтересу до патріотичних цінностей. Першим підтвердженням того, що мінімум одна із згаданих проблем у фракції є, стало складення депутатського мандата обраного за партійним списком ВО «Свобода» Віктора Шостака. Фактично це партія примусила політика відмовитись від депутатства.

ВО «Свобода» намагається претендувати на роль впливової політичної сили, і для цього пробує домовлятись про співпрацю з усіма ключовими гравцями. Наприклад, при затвердженні складу і керівництва депутатських комісій «свободівці» залюбки розділили «владний пиріг» з «тимошенківцями», в результаті чого вони отримали три посади голів постійних комісій міської ради, в тому числі «бюджетної». Натомість при затвердженні заступників міського голови та персонального складу виконкому депутати від ВО «Свобода» досягли консенсусу з міським головою - взамін за підтримку кандидатур його заступників, вони отримали місце у виконкомі, яке зайняв підприємець, депутат обласної ради Євген Мельник.

На даний момент роботу фракції повністю контролює лідер обласного осередку партії, депутат обласної ради Анатолій Вітів, за рахунок чого фракція виглядає монолітною та дисциплінованою.

Попри те, що на обласному рівні та в ряді районів Партія регіонів із союзниками контролюють значну кількість місцевих рад у Волинській області, в Луцькій міській раді «регіонали» фактично ні на що не впливають. І хоч вони вважаються союзниками міського голови це їм поки що нічого не дає.

Натомість фракція «Фронту змін» виступає своєрідним «загоном прикриття» для першого заступника міського голови Святослава Кравчука, що очолює обласну організацію партії. Депутатів з цієї фракції теж зараховують до числа партнерів міського голови, але зважаючи на малу чисельність вони мало чим йому можуть допомогти. Тому депутати «Фронту змін» намагаються компенсувати це своєю активною діяльністю поза межами ради, що проявляється у частих піар-заходах: благодійна діяльність, робота громадської приймальні, відвідання різного роду програм та круглих столів.

Депутати фракції «За Україну!» виконують роль ситуативних союзників для більш численних фракцій, зокрема ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода», особливо коли йдеться про політичні питання. Саме завдяки такій співпраці представника фракції «За Україну!» обрали головою «молодіжної» комісії. З іншої сторони у депутатів фракції нормальні стосунки і з міським головою. Тому кандидатура лідера обласного осередку партії, депутата обласної ради Ігоря Гузя розглядається на вакантне місце члена Виконкому міськради.

Натомість фракція «Наша Україна», обоє депутатів якої є доволі досвідченими та активними політиками, має дуже обмежений вплив та можливості в раді. А посада голови «освітньої» комісії міськради фактично дісталася депутату від НУ Анатолію Пархомюку за колишні заслуги (за попереднього скликання ради працював заступником міського голови), а також за готовність до співпраці.

Ще менше впливовості і взагалі відсутній політичний і депутатський досвід у депутатів партії «Сильна Україна». Тому ця фракція більше виступає у ролі статистів. Правда однопартійці віце-прем’єра можуть розраховувати на лояльне ставлення міського голови, якого їх партія висувала на посаду.

Доволі активним «одиноким воїном в полі» виявилась єдиний депутат від Європейської партії України Олена Голєва, яка за цей короткий період вже встигла пропіаритись в місцевих ЗМІ як захисник малих підприємців-перевізників. Правда робила вона це не без власного зиску, оскільки сама має бізнесовий інтерес до тендерів з розподілу маршрутів для громадського транспорту.

Таким чином, при всій цій палітрі партійних брендів та яскравих особистостей чіткої структуризації в Луцькій міській раді нема. З одного боку ВО «Батьківщина» має чисельну перевагу. Але сама фракція доволі неоднорідна та часом не може порозумітися. З другого боку ВО «Свобода», яку більше цікавлять політичні питання пов’язані з національно-патріотичною тематикою і яка поки що ніяк не проявила себе у питаннях економіки та міського господарства. Менш чисельні фракції, як от «Фронт змін», «За Україну», «Наша Україна» часто мають свою окрему думку з ряду питань, але змушені домовлятися зі «старшими» партнерами для того, щоб хоч інколи отримувати підтримку і своїх ініціатив. Натомість фракції Партії регіонів та Сильної України поки провадять тиху депутатську роботу не надто афішуючи свої плани та пропозиції. Збільшена фракція Європейської партії України проводить активну інформаційну діяльність кожного свого кроку, що втім зовсім не означає про таку ж активну рутинну депутатську роботу.

На сьогодні не можна чітко визначити хто контролює раду – найбільша фракція чи міський голова. Наразі перед прийняттям кожного важливого рішення відбуваються консультації та переговори, які і визначають результати голосування. Власне мабуть для цього розробники Регламенту ради й запропонували створити колегію, яка являє собою погоджувальну раду представників депутатських фракцій.

Загалом складається враження, що депутатський склад ради дав певний «карт-бланш» міському голові, завдяки чому Миколі Романюку вдалося сформувати свою команду заступників та по своєму провести реорганізацію виконавчих органів ради. Всі фракції в більшій чи меншій мірі підтримують пропозиції «мера» не забуваючи при цьому виторговувати для себе певні кадрові преференції при формуванні Виконкому ради та призначенні керівників реорганізованих підрозділів.

З другого боку, роздрібненість депутатів та низька консолідація фракцій дають можливість міському голові Миколі Романюку вести «сепаратні» переговори з окремими депутатами і за рахунок цього вирішувати свої тактичні цілі.

Сам міський голова поки що лише вживається у нову для нього роль господарника. А тому в багатьох питаннях він залежний від думки своїх більш досвідчених в питаннях міського управління заступників та радників, а також дуже часто прислухається до порад голови облдержадміністрації Бориса Клімчука. Помітне й намагання Миколи Романюка створити свою команду на новому робочому місці за рахунок залучення людей з якими він вже працював, хоча людських ресурсів для перекриття усіх напрямків роботи міськради у нього поки недостатньою

Попередні результати роботи

Якщо оцінювати результати роботи міськради за перші два місяці, то чітко видно домінування саме політичних питань. Депутати все ще продовжують виборчу кампанію та залишаються заполітизованими, діючи у фарватері своїх національних лідерів.

Пальму першості у ініціюванні таких питань безперечно мають опозиційні до влади на національному рівні політичні сили – ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода». Саме з їх ініціативи депутати вже неодноразово приймали різноманітні заяви та звернення до державних органів України (Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів). Серед них: звернення щодо прийняття Податкового кодексу, з приводу чергової річниці Голодомору 1932-1933 років, щодо притягнення до кримінальної відповідальності депутатів які вчинили бійку у стінах Верховної Ради, з приводу політичних репресій проти Юлії Тимошенко та інших опозиційних політиків, щодо рішень судів про скасування Указу Президента України «Про присвоєння С.Бандері звання Герой України». Останнє рішення приймалось на спеціально скликаній позачерговій сесії міськради. Також депутати присвоїли звання «Почесного громадянина Луцька» провіднику українських націоналістів Степанові Бандері.

Крім політичних питань, депутати не забули й про необхідні організаційні і кадрові питання, як от: обрання секретаря міської ради, утворення постійних комісій та затвердження їх персонального складу, затвердження заступників міського голови, утворення виконавчого комітету міської ради та затвердження його персонального складу, затвердження Регламенту Луцької міської ради шостого скликання, затвердження Положення про постійні комісії та Положення про помічника-консультанта депутата міської ради, затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів.

В питаннях управління містом та розв’язання гострих соціально-економічних питань громади здобуток депутатів набагато менший. Серед господарських питань, які депутати встигли розглянути на перших сесіях ради варто відзначити лише затвердження Комплексної міської програми соціального захисту населення на 2011-2015 роки та Програми економічного і соціального розвитку міста Луцька на 2011 рік, а також затвердження бюджету міста Луцька на 2011 рік. І то ці питання готувались ще за попередньої каденції, а тому віднести їх до заслуг депутатів шостого скликання можна з натяжкою.

Не надто активні поки що депутати і в озвученні своїх запитів. Поки що найчастіше піднімались класичні питання: ремонту дорожнього покриття та покращення безпеки дорожнього руху в місті, встановлення дорожніх знаків та світлофорів, вчасного прибирання міста від снігу, встановлення решіток зливової каналізації, ремонту дахів.

Висновки

Луцька міська рада ще досі перебуває на етапі свого формування – налагоджуються стосунки та досягаються домовленості, тривають переговори та торги, діляться кадрові призначення. Тому нормальна рутинна робота ради розпочнеться не раніше весни. Цьому передуватиме завершення кадрового формування виконавчих структур ради (доукомплектування Виконкому ради та призначення керівників усіх структурних підрозділів) та улагодження міжфракційних стосунків (завершення переговорів та вирішення конфліктів між ключовими депутатами фракцій, розподіл ролей в комісіях). Фактично сто днів нової ради для Луцька будуть малопродуктивними.

До питань, які, крім вищезгаданих, можуть викликати дискусії та суперечки в раді слід віднести вирішення долі комунальних підприємств Луцька. В першу чергу йдеться про майбутнє Луцького підприємства електротранспорту, яке команда міського голови хоче розділити на два окремих підприємства (автобусне і тролейбусне), а також інвестиційно привабливих КП «Луцьктепло» та «Луцькводоканал», які готують до приватизації.

Розходження позицій міського голови, який прагне віддати під приватизацію або ліквідувати збиткові комунальні підприємства, та депутатів від ВО «Батьківщина», які більше схиляються до збереження даних підприємств у власності громади міста, може призвести до серйозних протиріч. Саме тоді і проявиться реальний стан речей, а саме хто реально має більший вплив у міській раді.

Також стане видно чи здатен міський голова до розв’язання справді конфліктних питань, наскільки міцною є партійна дисципліна у фракції ВО «Батьківщина», які погляди на розвиток комунальних підприємств міста мають «свободівці» та до кого більше схиляються у співпраці менші фракції ради.

Михайло Шелеп, регіональний представник ГМ ОПОРА у Волинській області mike.shelep@gmail.com, 067-4165086

Довідково: Моніторинг роботи Луцької міської ради та міського голови здійснюється в рамках проекту ГМ ОПОРА з громадського демократичного моніторингу новообраних органів місцевого самоврядування у 15 громадах країни.