Початок осені виявився надзвичайно гарячим в українському політикумі. За 9 місяців роботи нової владної команди окрім здобутків випливли на поверхню й глибокі розбіжності в поглядах на економічні та політичні процеси зі сторони основних політичних гравців. Основні проблеми роботи владної команди стосувались: - приватизаційних та реприватизаційних процесів навколо металургійних гігантів (перерозподіл власності); - майбутньої передвиборчої коаліції владної команди; - популізму у заявах урядовців на фоні економічних проблем; - перманентний конфлікт голови уряду та секретаря РНБО; - відсутність довіри між ключовими гравцями команди Президента.

Першим наслідком цих подій стала відставка державного секретаря України Олександра Зінченка та звинувачення ним найближчого оточення Президента – секретаря РНБО Петра Порошенка, першого помічника Президента Олександра Третьякова, та керівника фракції „Наша Україна” у парламенті Миколу Мартиненка в корупційних діях. Така заява швидко розбурхала український політикум, змусила Віктора Ющенка в черговий раз наводити лад у власній команді та викликала неоднозначну реакцію за кордоном. Продовженням мала стати оголошена вранці відставка віце-прем’єра з гуманітарних питань Миколи Томенка, котрий звинуватив оточення Президента в тих самих гріхах що і Зінченко, а також у гальмуванні цими політиками та спікером парламенту Володимиром Литвином розслідування справи Гонгадзе. Заява Президента, котра прозвучала на 2 години пізніше дає підстави припускати, що Томенко був однією з тих осіб, щодо котрих напередодні вночі була досягнута угода про звільнення зі сторони уряду в обмін на відставку секретаря РНБО Петра Порошенка.

Наступним кроком, який слід було очікувати, але не хотілось вірити, стала заява Президента України Віктора Ющенка про відставку всіх ключових гравців. Прес-конференція Президента транслювалась на телебаченні в прямому ефірі і було помітно, що рішення Вікторові Ющенку далось дуже нелегко і приймав він його самостійно після довгих та безплідних консультацій зі всіма сторонами конфлікту. На нашу думку Президент, як гарант Конституції, прийняв по-батьківськи правильне і справедливе рішення відправивши у відставку весь уряд, секретаря РНБО, відсторонивши від роботи свого помічника Олександра Третьякова через брак довіри у команді, популізм та неможливість вирішувати складні економічні проблеми. Відкритим залишилось питання долі генерального прокурора Святослава Піскуна та голови СБУ Олександра Турчинова. Президент доручив формувати наступний склад уряду Юрію Єханурову, а ще раніше призначив державним секретарем Олега Рибачука, людям котрим він особисто довіряє.

Тепер спробуємо коротко проаналізувати останні події та дати прогноз подальших подій. Безумовно крок президента виправданий і буде гарним уроком всім дійовим особам, котрі, ми впевнені, не збираються залишати політику. Він показав, що саме він дбає про інтереси народу, а не свого оточення. Під питанням залишається формат передвиборчої владної коаліції. Спробуємо дати сміливий прогноз, що всі політичні сили котрі були та будуть представлені в уряді, за винятком соціалістів, мають шанс створити єдиний передвиборчий блок на чолі з новим прем’єр міністром та Юлією Тимошенко. Іншим варіантом може бути створення двох блоків - БЮТ-ПРП-Пора та НСНУ-НРУ-УНП-ПППУ. В складі нового уряду мають шанс опинитись майже всі представники попереднього, за виключенням найбільш „красномовних”: Тимошенко, Томенко, Терьохін, Червоненко, Баранівський. Очевидно, що в уряді не буде Рибачука, котрий призначений державним секретарем. Уряд буде сформований не за квотним принципом з представників політичних партій, а з осіб, котрі можуть чітко вирішувати поставлені завдання, а також осіб, котрим беззаперечно довіряє Президент. Наступний уряд буде урядом Президента Ющенка. Але не виключено, що парламент намагатиметься загальмувати цей процес і знову все перевести на „деребан” посад. На посаду секретаря РНБО найбільш логічною кандидатурою є колишній міністр оборони України Анатолій Гриценко - слухи про можливість такого призначення ходили давно. Хоча не виключено, що цю посаду посяде Роман Безсмертний, той же Олександр Зінченко або, навіть, Юлія Тимошенко.

Чи слід очікувати змін у губернаторському корпусі? Мабуть так, але незначних. В досить непростому становищі зараз керівники Донецької та Рівненської областей. Волинському Голові Волинської ОДА Володимиру Бондару та його команді відставка не загрожує, хоча політичні сили, котрі вважають себе обділеними посадами в регіоні надихнуті масштабними змінами в столиці, спробують розхитати стілець під паном Бондарем. Не виключені зміни в керівництві окремих районів області.

Отже, поживемо – побачимо. Вже завтрашній день може підтвердити або спростувати твердження наведені в даному аналізі по гарячих слідах.