Пишу вже тоді, коли колеги порадили заспокоїтися і піднесли чарку. Потім ще одну і ще одну… Тож звиняйте за можливі граматичні помилки та надто складносурядні речення. Хай там як, другий день професійного свята. Свято вдалося - волинський медіа-бомомонд по повній програмі прокотив здавалося б паперову ініціативу Бондаря. Мали підписати нічого не зобовязуючий, крім звісно моральних аспектів, Меморандум про… Вже не памятаю про що. Не важливо, бо спільну заяву не підписали не через її назву та зміст, а через принцип та амбіції. Умовно назвемо папераку Меморандумом, пактом про ненапад влади та ЗМІ. Вірніше ненападати обіцялася більше влада, декларуючи повне невтручання у редакційну політику газет та каналів. Бондаря звісно ж підставили. Чоловік приїхав з Києва, і щиро вважаючи, що заперечень з боку редакторів не буде, наказав наготувати шампанське та цукерки (не “Тузіка”) і гарне канцелярське приладдя, щоби підмахнути папераку. Підмахнули Бондаря. Того вечора Володимир Налькович певне зрозумів що треба було прозондувати грунт принаймні у вівторок вранці, перед медіа-зборищем. Якби ж знаття… Мо` зустріч на кілька годин чи днів перенесли. Але кардинальна помилка в іншому. Команда Бондаря поки розмовляє із редакторами на різних мовах. Приміром слова із Меморандуму про “рівні стосунки влади із ЗМІ” частина медійників розцінила по-совітськи – це ж що ж Васі, Петі і мені капатиме однаково із бюджету. А чого? Я ж владу сильніше кохаю. Ніхто й гадки не мав, що йдеться про те, що влада однаково рівно вестиме себе із ЗМі, надто близько не кохаючи жодне з них і не надаючи переваги у суто інформаційному контексті. Занадто розумно написали невідомі поки автори Меморандуму… Те саме про зобовязання влади оплачувати матеріали, які ОДА мусить обов`язково друкувати (так закон вимагає). І що ви думаєте? Народ подумав, що їм платитимуть за публікацію щотижневих прес-релізиків! Шмагання Бондарю влаштували показові. Заспів зробив редактор “Волині”. Він же й намугикав “Реквієм” по “Меморандуму”: колектив сказав ні, для чого писати непотрібне, нас і так непогано охороняє закон, щасти вам... Щоправда, будемо до кінця відверті: Сачук знайшов кілька справді важливих стилістичних “перл”. Наприклад, про те що журналісти уникатимуть планування та проведення піар-кампаній, які паплюжитимуть владу. А як розрізнити розслідування від піар-кампанії? Проте, здається мені, ще наприклад два місяці тому “Волинь” без вагань підписала цього документа. Відмова поважного видання дає сигнал Бондарю, що ЗМі тепер не сліпо симпатизують йому і буль-яке рішення нового керівника тепер ретельно аналізується. Особливо після кавалерійської атаки адміністрації на ВДУ та поки безуспішної війни із прокуратурою (а що якщо прокурор переможе?!). Шкода тільки, що зачіпкою “Волинь” вибрала, вкотре повторю, декларативний і красивий документ. Але що там Степан Дорофійович. За соліста співав Гендиректор обласного “ящика” та “брехунця”. Його спіч звівся на фрази “навіщо, для чого і чому”, а ще чому нам так мало з бюджету цього року перепадає? А коли з вуст Пирожка пролунали прикметники та епітети про помаранч та роль ВДТРК у відомих подіях та про зустрічі Гендиректора із відомим історичній Волині генералом міліції, приголомшена попередньою заявою редактора “Волині” журналістська братія повеселішала – почалося справжнє шоу. Пан Святослав, виявляється свого часу апелював до Героя тицяючи йому статті про невтручання влади у редакційну політику. А Меморандум він не підпише, бо в країні вдосталь емітовано документів, які захищають журналюг по саме нікуди… Бондар посинів (чимало журналістів також були ладні провалитися крізь землю від деяких зворотів Пирожка). Налькович швидко опамятався і вирішив із поразки витягти перемогу. Майстер словесних мініатюр через кілька хвилин співав про те, що хоч ми сьогодні нічого не підпишемо, але “как здорово, что все ми здесь севодня собрались!” І власне апупіоз. Відчинилися двері і в Овальну залу (Хто її так назвав?!!) вкотили шампанське. Голова ОДА обійшов навколо довжелезного столу, від душі брязкаючи келихом. День для нього справді був невдалий, бо до Сачука і Пирожка, В.Н. підійшов із келихом без ніжки. Тріснула і загубилася під ногами чи то Василя Простопчука, чи то Василя Федчука… Випили. Повибирали найсмачніші цукерки із “Асорті”. А поки акули пера і мікрофону досьорбували шампусік (кортіло міцнішого) Бондар із Пирожком довго мирно балакали. Можливо, пан Святослав сказав істинні причини своєї позиції. Можливо, розповів, що знає, як В.Н. кортить змінити Гендиректора, який два роки перед тим йому добряче солив і перчив і відмова підписати Меморандум це просто показова кака на спину голови ОДА. Автор цих рядків таки підійшов до папки і своєю ющенківською, наполовину поламаною ручкою підписав Меморандум від “Сім`ї і Дому”. Ми принаймні знаємо, що за цієї влади нас ніхто не обзивав екстремістами, інформації та запрошень на заходи не ховав, до суду (тьху-тьху) не подавав. А те, що підлабузництвом цей крок не тхнув, побачите самі. Візьміть нове число СіДу, погортайте підшивку. Не думаю що після відмови першої особи ВДТРК у її новинах про діяльність ОДА говоритимуть менш солоденьким голоском… …Перебираємо харчами, пиндючимося. Може, принциповість варто на іншому показувати. Чи принаймні пізніше показувати, коли боронь Боже, нова провладна триєдина партія почне темники розносити… Подаємо на додачу ще й текст непідписаного поки Меморандуму.