Наївно думати, що «третя донецька хвиля» на Печерські пагорби обмежиться результатами п’ятничного голосування.
Також навряд чи Віктору Ющенку вдасться встановити ефективну систему стримувань і противаг і зупинити повномасштабне входження Партії регіонів & Co у владу. Що б не казали і як би не аналізували нинішній склад Кабміну, очевидно одне – Віктор Янукович по кадровому складу переграв Президента. А це означає, що «таємна зброя» і тактичні навички в переговорах він зможе використовувати ще неодноразово.
Сьогодні Віктор Ющенко дав відмашку другій хвилі перерозподілу системи влади: призначив Одеського і Кіровоградського губернаторів. За великим рахунком, у призначенні «номенклатурного» Івана Плачкова, котрий традиційно має інтерес в Одесі, або заступника глави місцевої ОДА Вадима Черниша немає нічого незрозумілого. Одеську область після соціалістів необхідно було займати представникові НСНУ, а Плачков для цього виглядає ідеально. У Кіровоградській області, менш цікавій за економічними показниками, Президент продовжив тактику призначень заступників після відходу їх босів у велику політику. Раніше подібний метод Віктор Ющенко використовував у Житомирській і Дніпропетровській областях.
Тобто формально Президент не змінив тактики. Ось тільки об’єктивні обставини змінилися. Причому змінилися суттєво. Він намагається боротися, вибудовуючи систему впливу, в тому числі і регіонального, через своїх людей. Але, думається, що в жовтні, за підсумками імпровізованого кварталу, на нього чекає розчарування.
Не можна використовувати тактику системного танцюриста проти катка, яким, поза всякими сумнівами, є Віктор Янукович. Тому що коли Віктор Федорович набере ваги і обертів, дбайливо вибудувана система буде розчавлена. Разом з її автором, у якого залишиться лише Секретаріат. За цими правилами не вдавалося грати навіть Леоніду Кучмі, а що вже говорити про поки що невмілого в кулуарах Віктора Ющенка.
Поза всякими сумнівами, трохи огледівшись, «купивши» парочку «нашоукраїнських» міністрів і губернаторів, як уже було під час кулуарної війни донеччан і есдеків, Віктор Янукович зверне увагу на решту. В першу чергу постраждають губернатори. Звичайно, можна заперечити, що призначення на посаду глави ОДА - це прерогатива Президента. Але можна пригадати, як програв Віктор Ющенко в п’ятницю увечері. Отже, навряд чи варто мати якісь ілюзії з цього приводу.
До того ж привід у Прем’єр-міністра буде залізобетонний: урожай і борги. Незважаючи на бадьорі рапорти вже екс-міністра АПК, не у всіх регіонах перспективи на хороший урожай такі райдужні, як малював Олександр Баранівський, підраховуючи в бункерній вазі горох, кукурудзу і пшеницю разом. Додайте до цього зміну методики підрахунку якості зерна, від чого продовольчої пшениці стало теоретично більше, а на практиці зберігся status quo, а подекуди і менше. Ну і, звичайно, високий рівень враження продовольчого зерна шкідниками, через що воно втрачає свою класність. Тобто формально за наслідками «битви за врожай», а на практиці - за політичним розрахунком подекуди в регіонах можуть полетіти голови. У цьому плані зоною особливого ризику є Полтавська і Дніпропетровська області.
Другий привід – борги. Поза всякими сумнівами, вони будуть і у сфері ЖКГ, і по зарплатах і т.п. Це об’єктивні обставини, як результати дії попередніх урядів, і з цим нічого зробити не можна. Але незважаючи на це, в першу чергу, це привід для кадрових чисток. Отже, цілком імовірно, що в жовтні представників Президента в регіонах буде вже менше, Партія регіонів отримає близьких людей, ну а Віктору Ющенку доведеться тільки театрально за звичкою розводити руками.
Те саме стосується і постів у центральній владі. Вже зараз Роман Зварич заявляє, що може і не працювати на посту Міністра юстиції. Це й зрозуміло, адже йому належить виступити «блокувальником» ідей уряду. А значить, незабаром або «здати» гаранта, або піти. Те саме, напевно, відчуває і глава ДПАУ Олександр Кірєєв, якому Микола Азаров на посту Першого віце і Міністра фінансів не міг приснитися і в страшному сні. Зміна голови СБУ і Генерального прокурора також тільки питання часу.
Загалом, маховик повномасштабного перекроювання владної системи запущений, і боязкі спроби Віктора Ющенка залишатися господарем становища виглядають непереконливими. Жовтень ознаменується другим приливом «третьої хвилі» Партії регіонів у владу, і на сьогодні це здається практично невідворотним.
