Вибачте, якщо заголовок моєї статті здасться комусь блюзнірством. Але це так.
16 вересня 2003 року вся Україна була в смутку. Принаймні так би воно мало бути насправді в суспільстві що називає себе демократичним. На жаль, в нас цього ще нема.
Так - по всій Україні відбулись мітинги-реквієми по вшануванню пам'яті журналіста Георгія Гонгадзе, якого три роки тому жорстоко вбили.
Так мітинги відбулись. Та чи були вони правильні за своєю суттю?!
я не буду тут викладати свої роздуми з приводу цих злопам'ятних подій. Не буду, бо сам брав участь у них.
Отож про мітинг. Луцьк також не відставав від решти України і о пів на сьому вечора в центрі міста на Театральному майдані. Організатором даного заходу виступили політичні сили що входять до Блоку ёлії Тимошенко, Блоку Віктора ёщенка "Наша Україна" та СПУ. Дані політичні сили на знак вшанування третьої річниці загибелі Гії вирішили провести мітинг-реквієм. Представники політичних сил у своїх виступах згадували про Георгія Гонгадзе, звинувачували владу у вбивстві журналіста та неспроможності знайти і покарати вбивць. Виступи політиків чергувалися з патріотичними піснями у виконанні хору "Надія". На мітингу було присутні близько триста лучан. Однак, на жаль, переважали представники літнього віку.
В кінці заходу учасники мітингу одноголосно прийняли резолюцію. В ній присутні засудили дії нинішньої влади, яка жорстоко знущається зі свого народу і використовує владу на користь жменьки олігархів. Також лучани розкритикували ідею створення ЄЕП, оскільки вбачають в цьому загрозу для української державності і суверенітету.
Таким чином річниця загибелі Гонгадзе не минула непомітно, але чи залишила ця подія в серцях лучан усвідомлення того, що лише активність у суспільно-політичному житті може не допустити в подальшому таких жахливих випадків. Адже, якщо подивитися на все реально, стає видно, що при активній громадській позиції більшості українських громадян влада змушена була б шукати відповідальних за ці резонансні злочини.
А влада цього боїться. Може саме тому, напередодні 16 вересня, вночі були зірвано більшість оголошень, що закликали лучан прийти на мітинг. Це частково й спричинилося до невеликої кількості учасників мітингу.
Отож, треба шукати нових шляхів донесення інформації до населення. Адже попереду в українського суспільства відповідальний період. Адже, попри думки ряду скептиків, я вважаю, що майбутні президентські вибори будуть визначати подальше майбутнє України. А тому програвати нам не можна. Потрібно боротися. Хто як може - думкою, словом, ділом. Всіляко показувати свою позицію. Лише тоді до думки суспільства прислухатимуться. Тому будьмо людьми. Домагаймося ПРАВДИ. Лише тоді буде сенс життя.