Росіяни приблизно три роки не могли завдати серйозних ушкоджень по мостах в Україні. Але тепер їхні удари стали точнішими і становлять дедалі більшу загрозу для критичної інфраструктури України. Причина — системи наведення ракет, які дають змогу коригувати їхнє влучання по цілі навіть за умов придушення супутникової навігації, вдосконалили, писав AIN.
Змінилися технічні характеристики саме
Як росіяни вдосконалили системи наведення своїх балістичних ракет 9М723 від ОТРК «Искандер», яку роль у цьому відіграє супутникова розвідка та як захистити стратегічні об'єкти від таких ударів, якщо Україна немає достатньої кількості протибалістичних ракет.
— Які особливості має траєкторія польоту ракети перед влучанням і яка роль у цьому головок самонаведення?
— На кінцевому етапі польоту ракета повинна виконати маневр, у якого є дві цілі. Перша — ускладнити роботу систем протиповітряної оборони. Друга, не менш важлива, — зменшити швидкість до рівня, за якого головка самонаведення зможе повноцінно працювати.
Під час входження в щільні шари атмосфери на надвисоких швидкостях перед ракетою утворюється так звана плазмова оболонка — шар іонізованого повітря. Це може блокувати проходження
Є й інший важливий аспект — час, який залишається для роботи головки самонаведення. Дальність дії оптичної головки самонаведення 9Э436 становить приблизно 15 км, активної
Фото з дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
Якщо ракета рухається зі швидкістю 7,5 км/с, вона долає цю відстань за лічені секунди. За такий короткий проміжок часу коригування траєкторії суттєво обмежене. Натомість за швидкості 700–800 м/с час перебування в зоні роботи головки самонаведення значно збільшується — приблизно до 20 секунд.
— Що відомо про радіолокаційні й оптичні головки самонаведення, які використовують росіяни, і що змінилося?
— Я не став особливо акцентувати на оптичних головок самонаведення. Технологічно це надзвичайно складне рішення. Є інформація про наявність оптичної головки самонаведення, є навіть її фотографії. Але, я думаю, росіяни використовують передусім
Ту-22М3 з ракетами Х-22
На початку повномасштабної війни вони масово застосовували ракети Х-22 та Х-32 для ударів по мостах у Києві та інших регіонах України. Тоді ми серйозно переймалися цією загрозою та шукали способи захисту. Та не було таких влучань, які призвели б до серйозних пошкоджень. Протягом приблизно трьох років вони взагалі не завдавали таких ударів по мостах.
Сьогодні ж ми бачимо точні влучання, до того ж із застосуванням значно потужніших ракет. Очевидно, щось змінилося. Я вважаю, насамперед змінилися характеристики самої
Однією з причин може бути використання нових супутникових знімків, отриманих за допомогою високоточних
Публічнний супутниковий знімок у SAR-діапазоні моста Патона від ESA
— Як Україна може цьому протидіяти?
— Є цілком реальний сценарій. Нам потрібна ключова інформація про технічні характеристики цієї головки самонаведення. На її основі можна сформувати технічне завдання для виробників, щоб вони зробили засоби
Отримавши достатньо інформації, виробники зможуть у відносно короткі терміни розробити відповідні засоби РЕБ. І найважливіше — в Україні є виробники, які мають для цього необхідні можливості. І фахівці, і технологічні можливості в нас є.
— Про які терміни ми говоримо і наскільки швидко в росіян може зʼявитися відповідь на наше рішення?
Високоточні головки самонаведення дуже дорогі. Просто змінити частоту передавача за два-три дні чи навіть за пів року росіяни не зможуть. У самому радарі дуже мало місця і збільшити його розміри не можна.
Для того щоб змінити характеристики ГСН, усе потрібно робити фактично спочатку. Це якраз та прекрасна історія, коли засоби РЕБ простіше переробити, ніж систему наведення.
Якщо буде хоча б інформація про частоту роботи цього радара, на мою думку, нам знадобиться місяць-два, щоб знайти рішення протидії.
Самі такі засоби непотрібно робити в серійному виробництві. Дуже спрощено — може бути достатньо одного засобу на один міст. Можливо, три засоби, якщо говоримо про вузьконаправлені антени та різні напрямки прильоту ракет.
Але це все невеликі суми порівняно з вартістю ракет. Якщо головка самонаведення, наприклад, коштує $500 тисяч, то засіб РЕБ може коштувати $100 тисяч, а то і менше.
— Які способи захисту мостів від сучасних загроз вже є і наскільки вони ефективні на практиці?
Ми можемо визначити, коли летить ракета з головкою самонаведення. Адже її профіль польоту дещо відрізняється: вона суттєво знижує швидкість. Це вже майже мистецтво. Але це й сигнал для того, щоб оцінити потенціал використання димових або інших засобів маскування для оптики.
Часове вікно все ж надзвичайно коротке. Навіть якщо максимально швидко відпрацювати систему піропатронів, що створюватимуть так звану завісу. Для такого величезного обʼєкту, як міст, потрібно буде щонайменше хвилина.
Теоретично це може спрацювати. Але практично виходить, що нам доведеться запускати ці димові засоби за ясної сонячної погоди під час кожного пуску ворожої балістичної ракети.
Система запуску димових засобів могла б бути інтегрована в систему протиповітряної оборони умовно через «кнопку», що натискатимуть ППО. Але навіть за таких умов я оцінюю мінімальний час спрацювання приблизно в ту саму одну хвилину. Ефективність такого способу захисту знижується.
Також існують так звані пасивні способи протидії — спеціальні пастки та баржі з кутовими відбивачами.
Судно з кутовими відбивачами
Поблизу Кримського мосту, наприклад, росіяни наставили купу металевих конструкцій у воді. Це так звані піраміди та сфери, що додатково відбивають
Фактично створюють нові
Якщо говорити про способи протидії балістиці за відсутності протибалістичних ракет, це одні з небагатьох доступних наразі варіантів. Так, вони недосконалі й технічно складні. Але втрата мосту, на мою думку, набагато серйозніша проблема за витрати на спроби його захистити.
— Чому простіше протидіяти: оптиці чи раділокаційним ГСН?
Способів протидії
Це теж складний процес. Але якщо врахувати, що відновлення зруйнованого мосту може коштувати мільярди доларів, то питання його захисту набуває зовсім іншого масштабу.