Судячи з відсутності реакції з Секретаріату і мовчання Романа Зварича, Президент ще не вирішив, як йому реагувати на подібні дії Кабміну.
Вчора на спільному засіданні трьох з п’яти урядових комітетів Микола Азаров протягом 20 хвилин вольовим рішенням серйозно «обрізав» повноваження Президента. Віктору Ющенку заборонили давати доручення уряду. В той же час, за словами заступника міністра Кабінету Міністрів Олександра Лавриновича, Президентові залишили можливість припиняти рішення одночасно із зверненням до суду. Приводом для цього, за словами чиновника, послужили зміни в Конституції. Дуже цікаво, що на засіданні не був присутній Віктор Янукович. Прем’єр, очевидно, навмисне залишив Миколу Азарова «провести» конфліктне рішення.
Про поступове «обрізання» повноважень Президента з боку нового Кабміну при повній відсутності реакції на такі дії з боку Секретаріату ми вже писали. Проте, судячи з усього, уряд вирішив прискоритися і почати трактувати Конституцію на свою користь якнайшвидше.
В ході недавньої прямої лінії начальник Головного управління державної служби України Тимофій Мотренко заявив, що, поки Верховна Рада не прийняла законодавчі акти, які суперечать | новій системі, в Україні діє Конституція як норма прямої дії. З цим, звичайно, складно не погодитися. Проте, вся сіль в тому, що Конституція визначає лише основи функціонування державної машини.
Так, дійсно, в статті 106 за Президентом закріплене право припинення дії актів Кабміну за мотивами невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду. А ось щодо доручень Президента Кабінету Міністрів там взагалі нічого не сказано. Тобто, Конституція не визначає, чи може Президент давати доручення Кабміну. Можливо, суть Основного Закону і полягає в подібному трактуванні, але це не справа уряду. На ці питання повинні були б відповісти спеціальні законодавчі акти, які в нових умовах повинна прийняти ВРУ, - але поки їх немає. Та й взагалі, «обрізання» повноважень Президента Кабінетом Міністрів на свою користь виглядає дивно, навіть в тій подобі парламентсько-президентської республіки, якою стала Україна.
Для багатьох, проте, справа не в юридичних нюансах, а в політичному прецеденті. Віктору Ющенку недвозначно дали зрозуміти: сват не сват, а в горох не лізь, задовольняйся своїми силовиками і частково закріпленим за «Нашою Україною» гуманітарним блоком. При цьому за Президентом «прихильно» залишили право звертатися до суду. Заступник міністра Кабміну Олександр Лавринович так і сказав: «М и | усуваємо право Президента давати доручення уряду, а також залишаємо за ним можливість припиняти рішення одночасно із зверненням до суду». Звучить просто-таки глумливо – особливо, якщо пригадати одне з положень підписаного недавно Універсалу національної єдності: «Ми віримо, що взаємодія всіх органів влади, політичних партій і їх фракцій в законодавчому органі і органах місцевого самоврядування, громадських організацій, людей, які мають незаперечний авторитет в суспільстві, при втіленні вказаних пріоритетів в життя об’єднає суспільство».
Звичайно, команду Віктора Федоровича зрозуміти можна. Вона просто на практиці використовує передвиборний message | Юлії Тимошенко – «всенародні вибори прем’єр-міністра». Проте, як уже вказувалося, трактування Конституції органами, які на це не мають права, може призвести до дуже сумних наслідків.
Судячи з відсутності реакції з Секретаріату і мовчання Романа Зварича, Президент ще не вирішив, як йому реагувати на подібні дії Кабміну. Поки що відзначилися тільки депутат Борис Беспалий, який назвав рішення «правовим нігілізмом», постпред Президента в парламенті Юрій Ключковський, який також «наїхав» на Кабмін, і радник Президента Микола Полуденний, який цілком логічно захотів спершу побачити саме рішення. Проте, зазначимо, що поки що це всього лише позиція оточення Віктора Ющенка, причому не найвпливовішого. У самого ж Президента, в принципі, є три варіанти.
По-перше, стати в опозицію до подібних дій Кабміну і спробувати частково, за рахунок вигідних йому трактувань і проведення законодавчих актів, наростити свій вплив. Адже Віктор Андрійович не може не розуміти, що на цьому уряд не зупиниться, і пост Президента ризикує перетворитися на символ, в найпрямішому значенні цього слова. Але, в той же час, Президент не має зараз дієвих важелів впливу, так що навряд чи витягатиме шаблю, кидаючись під урядовий танк.
Є, правда, й інший варіант. Віктор Ющенко мовчки проковтне посилення Кабміну і знов поговорить про необхідність об’єднання нації. Чим це йому загрожує, також очевидно. Християнські аналогії з правою і лівою щокою - не дуже виграшна тактика в політиці, особливо, коли візаві настільки сильний.
По-третє, Президент може спробувати зіграти на тому, на чому грає сам Кабмін – скористатися «дірками» в законодавстві. Ось, наприклад, прекрасний орган - Секретаріат. В Основному Законі він прописаний, як «інший допоміжний орган». Пам’ятаєте, ким Леонід Кучма обмежував Віктора Януковича? Правильно, Віктором Медведчуком. Причому негласні розпорядження Адміністрації Президента іноді більшою мірою виконувалися на місцях, ніж доручення Кабміну.
Звичайно, часи змінилися, а з ними - і законодавство. Але в Україні закон ніколи не був істиною в останній інстанції. Неформальний вплив завжди означав набагато більше, ніж формальні повноваження. Так, можна говорити про те, що це крок назад і Закон повинен бути в Україні основою основ. Але такий підхід добрий, коли однакових правил гри дотримуються всі учасники політичного процесу. В той же час, маловірогідно, щоб нинішній склад уряду (як, втім, і будь-який інший) грав за цими правилами - аж надто він досвідчений у візантійській політиці.
Тобто, звичайно, можна дотримуватися всіх правил і низько поклонитися супротивникові на початку дуелі. Проте, потрібно завжди пам’ятати: поки ти нагинаєшся в традиційному високоморальному поклоні, твій візаві може з легкістю відрубати тобі голову. Чому? Та просто тому, що він сповідає іншу систему цінностей та етичних координат.
(До речі, майже синхронно з рішенням Кабміну, про намір запропонувати Верховній Раді внести зміни до вже прийнятих законів, необхідних для вступу України до Всесвітньої торгової організації, оголосила Компартія України. Чи підтримає цю ініціативу Партія регіонів – побачимо в майбутньому. Поки ж залишається констатувати: ще один пункт Універсалу незабаром може бути порушений. Цей пункт, нагадаємо, припускає «завершення робіт з участі України в діяльності Єдиного економічного простору на принципах багаторівневої різношвидкісної інтеграції, з урахуванням норм і правил Світової організації торгівлі»...).
Отже, всього за один день Банковій дали відчутного ляпаса – та ще з двох рук. І це ще один тривожний сигнал для Віктора Ющенка. Можна, звичайно, посперечатися про те, що стратегічно краще для України: мати живого собаку чи мертвого лева. Але факт залишається фактом: якщо Президент найближчим часом не задумається про те, як посилити свій вплив, до 2007 року він буде чорною заздрістю заздрити англійській королеві.