Українському політикуму не вдалося уникнути впливу західних стандартів, у його середовищі вистачає власних хіппі, але є серед них і яппі, що цинічно і амбітно йдуть до вершин соціальної піраміди.

Сьогодні у нас багато молодих і амбітних міністрів та народних депутатів, але і на регіональному рівні є свої політичні яппі. Наприклад, волинський губернатор Володимир Бондар. Його біографія виглядає просто бездоганною, все в ній гладко і правильно. Але людей, які вважають, що людське нікому не є чужим, саме цей факт і насторожує.

Від партії до влади

36-річний голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар – один із наймолодших губернаторів (на місяць молодший від нього тільки чернігівський колега Владислав Атрошенко). Складно сказати, чим саме керувався Володимир Налькович у побудові своєї політичної кар'єри, але вона виглядає просто бездоганною з погляду правильності політичних кроків і виваженості ходів. Нинішній статус Бондаря доводить дієвість принципу: треба трохи постраждати, щоб потім піднятися на більш високий ієрархічний ступінь у суспільстві.

Бондар - родом із простої сім'ї, корінний лучанин. Почав із активної роботи в суспільних молодіжних організаціях, що допомогло йому потрапити на профільні посади в державні структури області, досягнувши рангу заступника керівника управління внутрішньої політики Волинської ОГА при губернаторстві Бориса Климчука (нині посла України в Литві). Але вже тоді політична інтуіція не підвела Володимира Нальковича. Він пішов із державного поста прямо в опозицію, ставши активним учасником «України без Кучми». Паралельно Бондар проходив і партійну школу: почавши з Конгресу українських націоналістів, він відгукнувся на заклик лідера партії «Реформи і Порядок» Віктора Пинзеника створити обласну організацію, яку сам же і очолив. Це принесло свої плоди в 2002 році у вигляді мандата парламентарія Верховної Ради, хоча молодому «пеерпісту» довелося боротися в окрузі з вельми іменитими конкурентами- «товстосумами». Оскільки до блоку «Наша Україна» ввійшла і ПРП, то логічно, що під час парламентської кампанії Володимир Бондар був поза конкуренцією при призначенні його керівником Волинського обласного штабу Віктора Ющенка і під час президентських виборів. Здавалося б, після перемоги інші кандидатури, окрім Бондаря, на пост волинського губернатора просто не могли братися до розгляду. Проте боротьба між політичними союзниками за посаду голови Волинської ОДА була не менш гострою, ніж за Дніпропетровську область, і продовжилася аж до ночі перед офіційним оголошенням щасливого володаря цього крісла. Але чашу терезів у бік Бондаря, наймовірніше, схилили рішучість та авторитет його партійного боса – Віктора Пинзеника. Проте, ставши «государевим» чи то президентським оком в регіоні, Володимир Налькович визнав за необхідне змінити партійну приналежність, залишивши ряди ПРП заради «Народного Союзу Наша Україна». Але він не очолив обласну організацію НСНУ, як це зробили багато його колег-губернаторів, а доручив це своєму заступнику. Сам же Бондар просто увійшов до Ради партії, склад якої негласно прийнято вважати списком на майбутні парламентські вибори. При цьому Володимир Бондар зберіг прекрасні відносини зі своїми вчорашніми однопартійцями, тим самим розширивши собі круг політичних можливостей. Тим паче, що він твердо має намір брати активну участь у парламентських виборах-2006. Отже, в побудові політичної кар'єри дотепер Володимир Бондар робив правильні ставки, хоча сильних конкурентів вистачало на цьому шляху. Чи не підведе його інтуіція в майбутній кампанії? Поживемо-побачимо…

Про бізнес і прокурорів

Не менше бездоганним виглядає і сімейний стан Володимира Бондаря. Зі своєю дружиною він знайомий із шкільної лави. Сімейство проживає в трикімнатній квартирі в Луцьку. В статусі батька Бондар перебуває вже 13 років. Його дочка поки не визначилася, ким хоче стати, але тато вже бачить її майбутнім юристом. Правда, якщо у дівчинки батьківський характер, то його мрії можуть не збутися, адже свого часу Володимир Налькович навідріз відмовився «по блату» вступати на біофак, як того хотів його батько. Будучи наполегливим у прагненні зробити все по-своєму, Бондар своїми силами 8 років підряд вступав на історичний факультет, який і закінчив у Волинському університеті, отримавши диплом вчителя історії.

Зробивши ставку на політику, Володимир Бондар також відмовився від свого невеликого бізнесу. І хоча акціями в декількох підприємствах сьогодні володіє його дружина, цей бізнес, ймовірно, існує заради того, аби підтримати сімейний фінансовий стан. Як пише політолог Кость Бондаренко, великого чи істотного бізнесу у пана Бондаря немає, хоча якийсь час у Луцьку говорили про тісні контакти Володимира Нальковича то з Ігорем Єремєєвим (група «Континіум»), то з Миколою Мартиненком («Інтерпорт-Ковель»). Вірогідно, призначений на пост губернатора Волинської області, Володимир Бондар буде покликаний врівноважити апетити цих «волинських гігантів», вважає політолог.

А, може, і зменшити апетити, як це губернатор зробив із політичними партіями. Реалізовуючи свою кадрову політику, він навідріз відмовився від квотного принципу розподілу постів і призначив професіоналів на власний розсуд. Проте компроміс був знайдений, гнів обласних організацій УНП, «Батьківщини» і НПУ вже позаду. Бондар не стільки переконав політичних союзників у своїй правоті, як залишився твердим і непохитним на власних кадрових позиціях. Нині в його команді працюють і урядовці з партквитком в кишені, і безпартійні, але віддані губернатору. Але других більше, і серед них є люди із тих, що вже «були», проте Володимиру Нальковичу потрібен їх професіоналізм та якісна робота. До того ж, як він сам запевняє, навіть нинішнє керівництво країни колись працювало в «чиїйсь» команді, так що цей момент Бондаря абсолютно не бентежить.

Володимир Налькович навіть встиг проявити свій характер у боротьбі з волинським прокурором Андрієм Гілем, який в ієрархії місцевої влади займав дуже непогані позиції. Та і в масштабах ГПУ його знали як людину генпрокурора Святослава Піскуна: свого часу їх зв'язувало не тільки навчання в Львівському університеті, але і проживання в одному гуртожитку. Проте Володимир Бондар не посоромився під час першої зустрічі Президента з губернаторами звинуватити Гіля в «протиправних діях, спрямованих проти держави, її земельних і водних ресурсів» із наведенням конкретних фактів. Як вже писалось у пресі, Віктор Андрійович ніби-то негайно доручив присутньому на зустрічі генпрокурору розібратися із цією ситуацією у п'ятиденний термін. Сам же губернатор стверджував, що Президент наказав звільнити прокурора і його заступників. Андрія Гіля таки було звільнено з поста Волинського обласного прокурора і призначено прокурором Житомирської області.

Не менш упертим губернатор був і у зміні керівництва УМВС Волині. Негайно на колегії в МВС Президент зажадав відставки начальника волинської міліції Михайла Лебедя, який, за словами Віктора Ющенка, з обласним прокурором «злигалися як два бички. Йшлося про всім відомий «волинський клондайк» (контрабанду автомобілів із Заходу через волинську митницю та їх реєстрацію у місцевому МРЕВ). Михайло Лебідь спростував свою причетність до цього, але посаду залишив.

Отже, на Волині тепер працює і новий прокурор Микола Франтовський, і новий начальник УМВС Віктор Швидкий. Обидва працювали в Донецькій і Дніпропетровській областях, і, за однією з версій, вважаються креатурами нинішнього прокурора Донецької області (у минулому волинського прокурора) Олексія Баганця. До того ж Франтовський був його учнем. Отже, Володимиру Бондарю вдалося не тільки сформувати свою команду, але і змінити керівництво області. Тепер у відносинах місцевої влади тиша і спокій. Та й опоненти губернатора дещо притихли, побачивши, яка підтримка у Бондаря на рівні керівництва країни. Лише є питання, хто включив Володимиру Нальковичу це «зелене світло»?.. Урядовець із Майдану

Революція давно закінчилася, але Володимир Бондар щодня їздить на Київський Майдан. Тому що саме на цій площі у Луцьку нині знаходиться його нинішнє місце роботи – Волинська обласна адміністрація. Тут же вивищується монумент державності України з висіченими словами гімну і Декларації про незалежність. А напроти ОДА красується ще одне державне відомство – місцева податкова, яка ще при Кучмі забрала собі цю будівлю, що від початку мала належати музучилищу. Але для влади податки завжди були важливішими мистецтва, так що юним музикантам доведеться ще довго тулитися в тісному приміщенні...

Губернатор з'явився в 7.45, швидко вийшов із машини і буквально злетів по сходинках до центрального входу так, що його охоронець ледве встигав за об'єктом охорони. До речі, їздить Бондар на службовій машині представницького класу «Volkswagen Tоuareg», який дістався йому при роздачі злощасних дорогих автомобілів, що стояли на балансі МВС. Володимир Бондар, напевно, дуже зрадів сріблястому джипу вартістю в 55 тисяч доларів, адже жодної пристойної машини в господарстві ОДА не залишилося після того, як його попередник Анатолій Француз вщент розбив службову «Тойоту Лендкрузер». Отже, перший час Володимир Бондар їздив на своєму депутатському «Мерседесі-500», що було дуже символічним: свої перші 100 днів (до травня місяця) на посаді голови ОДА він просидів на двох стільцях – губернаторському і депутатському. Проте Володимир Налькович був одним із небагатьох своїх колег-сумісників, кого депутатського мандата позбавив суд. У масштабах країни це минуло непоміченим, але для луцького таксиста, що підвозив мене, ця обставина зруйнувала авторитет Бондаря, якого він поважав із часів президентської кампанії.

Ймовірно, завдяки рішучості рухів та швидкості рішень, Володимиру Бондарю і вдалося багато чого досягти в житті. Протягом п'яти хвилин він встиг прийняти і мене в своєму кабінеті (який так і залишився незатишним, незважаючи на те, що перед своїм приходом губернатор освятив його), і голову райдержадміністрації, що вручив коровай на закінчення збирання зернових, дати декілька розпоряджень і вийти до машини для наступної поїздки.

Виїхали ми у бік білоруського кордону в найвіддаленіший від обласного центру Любешівській район на конференцію працівників освіти, яка проходила напередодні нового навчального року. По дорозі говорили про школи і вирішували задачі, наприклад, де знайти 5 млн. грн. для будівництва нової школи в одному з районів, притому, що в обласному цьогорічному бюджеті на будівництво заплановано всього 1,5 млн. грн.? Рішення було не із галузі математики: дітей із початкових класів поки що розмістили в дитячому саду, більш дорослих учнів на автобусах возитимуть у сусідню школу. Але губернатора обурює інше: батьки мовчали 13 років, а коли він взявся вирішувати цю проблему, перекрили дорогу, виставивши пікет. Бондар раз і назавжди вирішив не потурати подібним витівкам, заявивши привселюдно, що про проблеми знає і у міру можливостей їх вирішуватиме. На пікети реагувати не буде, щоб припинити подібну практику і зберегти стабільність в області. Володимир Бондар при цьому каже, що у людей надто великі очікування: проблеми, що нагромаджувалися протягом багато років, вони хочуть вирішити всі й відразу, а варто потерпіти. Так ось тільки «терпець урвався»...

По дорозі заїхали в Седлищенську середню школу, побудовану ще в 1965 році, де немає навіть спортзалу, зате директор – мила жінка, що зробила класи затишними у міру своїх скромних можливостей. Куточок із державною і волинською символікою, «Молитва української дитини», вишитий хрестиком портрет Тараса Шевченко, де Кобзар усміхається…Вчителі вирішили зруйнувати стереотип похмурого поета в сірій шапці і тепер діточки бачать у ньому тільки доброго дідуся... Крокуючи по скрипучій дерев'яній підлозі, споглядаючи скромне убрання, було навіть незручно запитувати про наявність комп'ютера. Не виявилося його і в Любешівськой школі, хоча там вже був спортзал і актовий зал. Губернатор дякував вчителям, а присутньому голові райдержадміністрації дав доручення узяти шефство і ком’ютеризувати школи... Що там наша прем'єр обіцяла? Виручені гроші від продажу «Криворіжсталі» направити в сферу освіти?.. Буде цікаво подивитися, чи дійдуть вони до Любешова?

Кажуть, що мало хто з губернаторів приїжджав до Любешова, тому вчителі, що зібралися на конференцію, з цікавістю більше розглядали, ніж слухали Володимира Бондаря. Сам губернатор вважає вчительську аудиторію однієї з найважчих, тому що ці люди «самі вчать і знають завжди більше за всіх». А факт цього теплого прийому він пояснює тільки страхом не бути покараними за свою провини під час президентських виборів. Але я вам скажу, його виступ треба було бачити. Шкода, що будучи народним депутатом у Верховній Раді (за даними парламентського сайту), Володимир Налькович так жодного разу і не виступив. Жести і риторика волинського губернатора нагадували Віктора Ющенка. По-ющенківськи піднімаючи руки, він часто повторював «шановні друзі», а на початку зробив реверанс, мовляв, мені тут написали виступ, але я до вас щиро хочу звернутися без папірця. І, як це любить робити наш Президент, по-батьківськи заговорив про важливість ролі вчителя і підвищення рівня викладання етики та моралі в школі. Як істинний представник президентської партії, не забув сказати, що нова влада вже реалізувала обіцяне: збільшила виплати молодим мамам при народженні, повністю розрахувалася з шахтарями, підняла зарплати бюджетникам. Але що показово: влада, за словами Бондаря, це, перш за все, Президент, а потім - збірний образ уряду. До речі, на запитання, чому ж такі схожі жести з президентськими, Володимир Налькович відповідає, що спеціально цьому не вчився і робить це довільно. А що стосується прем'єра, то губернатор щиро вірить у те, що Юлія Тимошенко спить у своєму кабінеті на розкладачці, коли залишається працювати допізна. І річ навіть не в тому, що губернатор звик вірити кожному слову Юлії Володимирівни, а в тому, що іноді навіть опівночі вона працює в телефонному режимі з головами облдержадміністрацій, як запевняє мій співбесідник.

У 13.00 Володимир Бондар уже був в облжержадміністрації на обговоренні з лідерами молодіжних організацій регіону Національної доктрини молодіжної політики. Битих дві години молодь вносила пропозиції, починаючи від гендерних і християнських компонентів, закінчуючи питаннями виховання з юного громадянина патріота, адже про патріотизм у документі взагалі нічого не було сказано. Лідери скаржилися, що після революції молодіжний рух пішов на спад, і його треба піднімати, перш за все, на рівні села та району. Були і зауваження: не окреслена участь самої молоді в реалізації доктрини, але не треба створювати із цього приводу ще одного бюрократичного апарату у вигляді комітетів і комісій, а «дати молоді розвиватися без наглядачів». І після гучного «наш губернатор сам недавно був представником молодіжного руху, і тому повинен всіляко підтримувати рух і увійти до історії як його натхненник», Володимир Налькович запропонував зробити один молодіжний центр, де б розмістилися офіси всіх молодіжних організацій. Навіть будівлю вже підшукав. Бурхливі аплодисменти…

Потім був відкритий Інформаційно-сервісний центр на першому поверсі облдержадміністрації. Згідно із євростандартами, губернатор запустив у Волинській ОДА цей пілотний проект, який передбачає обслуговування людей у вигляді анкет, де вказується проблема, далі - хто вирішує і коли прийти за відповіддю, щоб відмінити практику відписок та безрезультативного ходіння «від дверей до дверей». Якими будуть результати, допоки говорити рано, але плюсом вже є те, що людей в коридорах влади зменшиться, це точно.

А між цими заходами Володимир Бондар встигав приймати відвідувачів. У першу чергу тих, хто приніс добрі новини від інвесторів. На цей раз ним виявився голова Луцької райдержадміністрації, який розповів про наміри китайців побудувати завод на 400 робочих місць, але для цього їм треба 5 гектарів землі, а проблема - в термінах земле відведення. Чекати треба півроку, як мінімум. У Бондаря було два зауваження: в договорі про наміри чітко виписати, що робоча сила буде наша, а не китайці, а з термінами по землевідведенню зараз Кабмін розбирається, і незабаром справа піде швидше. Тут і стає зрозумілим, чому така боротьба за Волинську область, яка завжди була аграрною і дотаційною. Вся справа в територіях, близьких до кордону, де вигідно розміщувати свої заводи, щоб потім збувати продукцію в Європі. Я вже не кажу про те, що на Волині через відому Ягодинську митницю йде 70% товару, що експортується. Отже, головна мета Володимира Бондаря – залучити інвестора, іншого шляху розвитку регіону просто немає. Та і авторитет місцевої влади зросте, якщо врахувати, що завжди можна домовитися з підконтрольними в першу чергу губернатору двома волинськими митницями про перетин товарів.

Працює губернатор звичайно до 20.00, але це офіційно, як затверджує сам Володимир Налькович, у телефонному режимі він трудиться цілодобово.

Отже, губернатора Володимира Бондаря важко назвати добрим господарником у тому плані, що сам він не зміг розвинути навіть свій бізнес. Проте відстоювати чиєсь виробництво, якщо це приносить користь регіону, він готовий рішуче і самовіддано, виявляючи всю свою завзятість і наполегливість. Отже, в першу чергу, він політик і дипломат, який на Волині представляє владу у ролі «посередника» - між інвесторами і землекористувачами, між бізнесом і митницею, виконуючи плани по держбюджету і створюючи нові робочі місця. Проте відчувається, що Бондар скучає за парламентом, навіть, швидше, за виборчою кампанією, адже партійне середовище більш звичне і близьке йому, і він з нетерпінням чекає парламентських виборів.

«Главред» поцікавився думкою народних депутатів із Волині щодо роботи нового губернатора

Народний депутат (НПУ) Ігор Єремєєв:

«Найбільшим досягненням губернатора я вважаю те, що Володимир Налькович робить все для об'єднання і співпраці всіх конструктивних сил області. Мені як народному депутату і громадянину України імпонує те, що він не розпочав свою роботу з таврування людей на «своїх» і «чужих». Також мені подобається те, що в роботі Володимира Бондаря немає принципу шапкозакидання. Бондарю вистачає мужності сказати, що він у якомусь питанні некомпетентний, тому готовий проконсультуватися з фахівцями і знайти правильне рішення. Це велика мудрість для урядовця такого рангу.

Відносно його помилок, я не аналізував глибоко цю ситуацію. Однією з помилок може бути те, що час од часу він може піддаватися емоціям, що пов'язані з революцією, зокрема, вирішення якихось питань за допомогою пікетування. Я вважаю, цю практику треба закінчувати, і усвідомити, що Бондар уже при владі, й у нього є інші інструменти впливу. Не треба робити так, щоб на території області постійно продовжувалася революція. Революція має свій початок і свій кінець, далі йдуть будні і робота над створенням робочих місць та залученням інвестицій.

Приємно, звичайно, що коли була ліквідована ВЕЗ в Нововолинську рішенням Кабінету Міністрів, (що, я вважаю, було непродумано і зроблено зопалу), Володимир Налькович вник у ситуацію і став захищати інвестиції австрійської компанії «Кромберг і Шуберт», яка мала намір вкласти близько 200 млн. євро для будівництва великого комплексу по переробці деревини. Як народний депутат, я не маю ніякого відношення до цієї організації, але я вдячний, що у Бондаря вистачило мужності відстояти цей проект. І дуже шкода, що Кабінету Міністрів знадобилося аж вісім місяців для того, щоб зрозуміти, що перед тим, як відрізати, треба сім разів відміряти.

Оцінюючи роботу губернатора по пятибальній шкалі, я б дав йому 3,8%. Я не поставив 4,5%, залишаючи 0,7% для того, щоб він більше залучав до своєї роботи ділові кола області. Ці люди будують підприємства, створюючи нові робочі місця, покращуючи добробут жителів регіону. Тоді роботу Бондаря можна буде оцінити, зрозуміло, що не на 5 балів, адже у нас немає досконалості, але на 4,5%- цілком можливо».

Народний депутат (НПУ) Катерина Ващук:

«Призначення Володимира Бондаря я вважаю одним із кращих. Йому вдалося порозумітися з більшістю керівників і політичних сил області. Можна сказати, що поки йде успішно період його становлення як керівника області, адже для цього мало декількох місяців. Необхідне перебування на посаді хоча б рік-два. Правда, на першому етапі був допущений ряд кадрових помилок, але це хронічна хвороба по всій Україні, викликана політичними моментами і домовленостями, які він дотримував як керівник, можливо, навіть всупереч своєму бажанню. Проте, в роботі Бондаря більше позитиву, ніж помилок. Я б йому радила з більшою обережністю відноситися до добрих фахівців, людей, відданих своїй справі, які багато років пропрацювали в держструктурах. Їх треба берегти, тому що добрий керівник виховується роками, а знання справи нічим не замінюється.

Крім того, Володимир Бондар уже виявив ініціативу до тіснішого спілкування з народними депутатами від Волині, і зараз ми спільно вирішуємо невідкладне питання капітального будівництва декількох об'єктів в області. Хотілося б, звичайно, щоб у нього все вийшло, тому що це рідна для мене область, і ми допомагатимемо. Я не оцінюватиму діяльність губернатора, хай це зроблять люди, але мені багато що подобається в стилі його роботи».

Народний депутат («Наша Україна») Сергій Слабенко:

«Серед досягнень Володимира Бондаря на посаді голови Волинської облдержадміністрації слід зазначити формування команди з представників політичних партій, які боролися за перемогу Віктора Ющенка. Це і його рішучість відносно кадрових питань: був замінений прокурор Волинської області, поставлено питання про зміну керівників УМВС, а також тих урядовців, які скомпрометували себе при колишній владі.

До прорахунків можна віднести те, що, на жаль, не змогли спрацювати злагоджено народні депутати з Волині спільно з облдержадміністрацією щодо того, аби сприяти виділенню фінансових коштів для регіону, тому на сьогодні невирішеними залишаються питання будівництва школи для дітей із недоліками слуху на території міста Володимир-Волинський та газифікації двох районів – Любомльського і Маневицького.

Мені складно визначитися з оцінкою роботи Володимира Нальковича на цій посаді, адже це можна зробити тільки на підставі економічних показників і розрахунків, які можуть бути досягнуті на території Волині. Кількість проблем, що стоять перед регіоном, дуже велика. Наприклад, останні події, пов'язані із зверненням депутатів Волинської облради до уряду з тим, щоб захистити сільгоспвиробників регіону від зростання цін на паливо і ліквідувати диспропорцію за здану продукцію (зернові), говорять про те, ситуація залишається складною. Тому складно давати оцінку і розрізнити, де відповідальність несе облдержадмінстрація, а де – уряд».