Напівтемрява, що огортає одне, друге, третє величезних розмірів запустілі приміщення, навіює лише одні асоціації: тут добрий майданчик хіба що для зйомок заключної сцени бойовика.

Це те, що залишилося від Нововолинської бавовнопрядильної фабрики. Колись тут було море світла і безконечний гул машин, тут за верстатами працювали сотні жінок, а після зміни дружно висипали з воріт прохідної. Тепер тут мертва тиша…

Нарешті, немов у кінці тунелю, з’явилося світло. Тут зароджується нове деревообробне підприємство, що оселилося у напівзруйнованій колишній представниці легкої промисловості.

Нове виробництво

У цеху ламінування плит ТОВ «Кроноспан УА» лише два великих верстати. На них працюють молоді чоловік та жінка. Та власне, не стільки працюють, скільки обслуговують, бо виробництво комп’ютеризоване. Контролер якості Руслана Андрійчук розповідає, що нову спеціальність опанувала за два тижні у польському місті Мєлєц, де є подібне підприємство. Роботою і зарплатою задоволена, бо тривалий час була на біржі: у Нововолинську жінкам важко знайти роботу. За зміну ламінує 350 плит. На цій ділянці задіяні лише 5 робітників. Незабаром їх буде більше, бо тепер триває налагодження другої виробничої лінії. А всього разом із будівельниками працюють до 170 чоловік. Коли ж запуститься все деревообробне підприємство, робота знайдеться двом тисячам спеціалістів різних суміжних професій.

Поки що дошки у сирому вигляді приходять із Польщі. Вони великими паками стоять у цеху під саму стелю. Та до кінця року їх вже тут вироблятимуть. Головне, тепер українським виробникам меблів не потрібно їздити по сировину за кордон.

Інвестиції – під ударом

За найкращих обставин підприємство мало запрацювати на всю потужність за 1,5 роки. Але ті «сприятливі» умови – спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Нововолинську і селищі Жовтневому, що діяв із початку 2000-го, одним «державним» махом, як і всі інші ВЕЗ та ТПР в Україні, скасували. Тепер на будівництво тільки «серцевини» промислового об’єкта піде щонайменше 2‑3 роки.

«Цех, що працює, – то тільки 2-3% від того гіганта, який заплановано збудувати, – каже директор ТОВ «Кроноспан УА» Віктор Литвинюк і показує на великому генплані маленький квадрат. – За цей рік освоїмо 20 % іноземних вкладень. Але проект, за яким до Нововолинська має надійти одна з найбільших інвестицій в області – 275 млн. доларів, – потрапив під удар».

За роки незалежності, згідно з даними обласного управління статистики, в економіку Волині внесено 111,9 млн. доларів США іноземних інвестицій (на кожного жителя області  –  по 107,6 долара). Тому цілком зрозуміле обурення Віктора Литвинюка, який вважає, що таку інвестицію треба оберігати, адже «Кроноспан» збільшить для міста (воно й досі належить до депресивної зони) не тільки кількість робочих місць, рівень заробітної плати, а й внески у Пенсійний фонд. Натомість політики місцевого штибу, на думку В. Литвинюка, час від часу повертаються до баталій навколо підприємства. Тільки не на його користь.

На перехресті

Народження індустріального велетня у Нововолинську супроводжувалося важкими потугами. З одного боку, певні політичні сили, вбачаючи екологічну загрозу для міста, підняли місцевих жителів на акції протесту. Тривало це доти, доки нововолинців не повезли на «екскурсію» в Польщу на подібне деревообробне підприємство. Повернулися вони вже з протилежною думкою.

З іншого боку, «Кроноспан» мав необережність викупити приміщення бавовнопрядильної фабрики (ВАТ «Нотекс»), акціонери якої  –  колишні її працівники, після продажу підприємства залишилися при бубнових інтересах. Тут уже підключилися місцеві депутати: на сесії вони поставили під сумнів справедливість угоди з «Кроноспаном» про оренду землі. Як пояснює Віктор Литвинюк, його підприємство вчасно сплачує кошти і не порушує жодного його пункту. Що ж до договору купівлі-продажу приміщення «Нотекса», то ніхто його не оскаржив і не може цього зробити, бо вартість старого об’єкта не занижена, а навіть, за деякими параметрами, завищена. Такої ж думки міський голова Віктор Сапожніков: якщо до покупців іншого майна «Нотекса» (обладнання, оздоровчого табору) є претензії, і цим займається прокуратура, то з «Кроноспаном» все гаразд, щоправда, міська влада через нового власника «хотіла вплинути на попереднього і таким чином отримати кошти для акціонерів».

Щоб якось вийти зі скандального становища і залишитися з добрим іменем, власник «Кроноспана» і досі не відмовляється від ідеї допомогти ошуканим акціонерам. Він перераховуватиме кошти у фонд, який вони нещодавно створили саме з цією метою. Але тільки після того, як вдасться оформити власність на землю, документи на яку загубилися в Києві у довгих урядових шухлядах.

«Волинь, напевне, не є зразковою»

Тепер Віктор Литвинюк обраховує, як має діяти підприємство в нових умовах, адже спеціальну зону, на пільги якої робив ставку іноземний інвестор, відмінили, чого не дозволяють собі в інших країнах. Міська влада ще сподівається, що уряд повернеться до розгляду питання про територію пріоритетного розвитку, адже місто завдяки цьому почало підніматися з колін. Прем’єр-міністр Юрій Єхануров, який нещодавно відвідав Нововолинськ, так стисло прокоментував ситуацію з точки зору залучення інвестицій: «Волинь, напевне, не є зразковою».

… Якби власник «Кроноспана» (у нього мережа підприємств у Польщі, Болгарії, Румунії, Словаччині та Росії) передбачав, що так може трапитися, то, вибираючи між нововолинським «Нотексом» і сокальським хімкомбінатом, зупинився б на останньому, бо приміщення там набагато краще збереглося. У цьому ж  –  змушені робити капітальний ремонт від даху до підлоги. Але руки тут не опускають, бо процес, як то кажуть, пішов.

Галина Бєлова, Луцьк