Михайлина Скорик, УНЦПД, для «Главреда»
Завдяки майже 40-мільйонному урожаю нинішній Кабінет Міністрів міг покласти аграрний козир у передвиборчу скриньку кандидата у президенти Віктора Януковича.
Однак тепер доводиться констатувати: власними діями і заявами упродовж вересня-жовтня найвищі урядовці перетворили козирного туза на звичайну шістку.
Замість стабільного і прогнозованого продовольчого ринку, яким він міг бути без втручання політиків, Україна повернулася до ажіотажного попиту на основні продукти харчування, "цінового буму" та боротьби із "спекулянтами", здатної призвести лише до загострення ситуації і підвищення цін.
Уперше дошкульність аграрних помилок для власного політичного рейтингу В. Янукович відчув у липні 2003 року, коли не очікувано для уряду різко поповзли вгору ціни на борошно, макарони і крупи. Сьогодні ситуація повторюється із типологічною схожістю, тільки на цей раз "вистрелили" не зернові, а м’ясо.
Підстава у вигляді "безпідставності"
У третій декаді вересня ціни на свинину і яловичину на ринках столиці різко зросли – із 18-20 до 25-30 гривень за кілограм. З аналогічною ситуацією зіткнулися мешканці Донецька, Дніпропетровська, Вінниці, Полтави, Чернівців, Луганська, Івано-Франківська, а згодом й інших обласних центрів.
30 вересня 2004 року перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров скликав селекторну нараду, де підкреслив, що підвищення цін на м’ясо-молочні продукти склалося лише в окремих регіонах і має бути виправлене впродовж двох тижнів. "Ніяких об’єктивних підстав, жодного економічного підґрунтя для цінових коливань немає. Немає у країні дефіциту за жодною товарною позицією", - наголосив при цьому він.
Як повідомила прес-служба Кабміну, за словами Азарова, добрий цьогорічний урожай і створення великих держрезервів зерна є підставою для зниження цін на борошно, хлібобулочні вироби, а згодом – м’ясо і молоко. Тому уряд зобов’язав керівників областей "попрацювати над виваженою ціновою політикою разом із виробниками і переробниками м’яса". В прес-релізі зазначено, що "місцева влада повинна використати всі повноваження, усі важелі впливу на ринок" і відрегулювати "необґрунтоване завищення" рентабельності м’ясокомбінатів та торговельних надбавок у мережі збуту м’ясопродуктів. При цьому на нараді обговорили заходи, які мають дати змогу виробникам продавати продукцію безпосередньо споживачам, а отже, за нижчими цінами, зокрема про ярмарки для сільгоспвиробників.
"У чомусь влада повинна допомогти, десь агенти ринку мають піти на зустріч владі. Маємо досвід компромісів, неадміністративних рішень у набагато важчих ситуаціях – як торік", - сказав Азаров, зобов’язавши місцевих керівників до 15 жовтня знизити ціни на м’ясо до попереднього рівня. У такий спосіб, як і в липні 2003-го, фразою "неадміністративні рішення" прикрили пряму адміністративну вказівку втрутитися в ринок і навести лад із цінами, щоб забезпечити необхідну В.Януковичу напередодні виборів стабільність із продовольством.
5 жовтня м’ясне питання заслухали на засіданні Кабінету Міністрів. За його підсумками, перший віце-прем’єр пообіцяв, що перше зниження цін населення відчує уже через два тижні – спрацюють прийняті урядом заходи. Зокрема, М. Азаров пообіцяв сприяти збільшенню імпорту м’ясопродуктів, обмежуючи при цьому їх експорт. Він зазначив, що в 2003 році Україна завезла з-за кордону 300 тисяч тонн м’ясопродуктів, а в 2004-му – у 2,5 рази більше. Водночас експорт м’ясопродуктів, за його словами, у 2003 році склав 165 тисяч тонн, а в нинішньому знизився до 65 тисяч. М.Азаров додав, що в Україні є 1.893 млн. тонн м’ясопродуктів, що на 200 тисяч тонн більше, ніж було на цю дату у 2003 році. "Цього ресурсу цілком достатньо", - відзначив віце-прем’єр.
З оцінками Азарова повністю погодилося Міністерство аграрної політики. Заступник міністра з тваринництва Юрій Мельник повідомив журналістам, що МінАП вважає вересневе підвищення цін на м’ясо спекулятивним і безпідставним через достатню кількість пропозиції м’ясо-молочної продукції. Він зазначив, що за 8 місяців цього року виробництво м’ясної продукції в Україні зросло на 21 відсоток і зараз намітилася тенденція до стабілізації поголів’я худоби – збільшується як кількість, так і продуктивність тварин. При Мінагрополітики створили спеціальну робочу групу, яка об’єднала представників міністерства і виробників, щоб ті до 11 жовтня розробили план повернення цін на м’ясну продукцію до рівня 20 вересня.
Підступи спекулянтів і "окремих політиків"
У регіонах почалися посилені перевірки. На селекторній нараді 11 жовтня аграрний міністр Віктор Слаута повідомив: ревізія показала, що в низці областей місцева влада не користується повноваженнями зі встановлення граничних торгових надбавок на окремі продовольчі товари, зокрема, на продукцію тваринництва. Він підкреслив, що роздрібні ціни на м’ясо протягом останніх двох тижнів збільшилися при тому, що закупівельні – майже не змінилися. "Тобто сьогодні є інші штучні фактори, які збурюють ринок", - зробив висновок міністр. Також В.Слаута зазначив, що протягом січня-вересня 2004 року експорт м’яса зменшився майже у 1,5 відсотки, а імпорт при цьому виріс у чотири рази.
Щоб "повноваженнями" користувалися краще, 13 жовтня на засіданні Кабінету Міністрів під головуванням Азарова затвердили додаток до постанови від 25 грудня 1996 року. Згідно з доповненим документом, державним адміністраціям областей, Києва, Севастополя та уряду АР Крим надали право встановлювати граничні рівні рентабельності виробництва яловичини, свинини і м’яса птиці, а також торгівельні надбавки на м’ясо і м’ясопродукти. Таким чином попередні декларації про те, що уряд не втручатимуться в ринок, залишилися в минулому, а місцевій владі дали в руки дієву "зброю" проти кожного м’ясопереробного чи м’ясоторгового підприємства.
Проте два тижні розмов про стабілізацію майже не вплинули на ринок, і м’ясо якщо не продовжувало дорожчати, то просто зникало з прилавків і вітрин магазинів. Коментуючи ситуацію 12 жовтня перед мешканцями Донецька, М.Азаров відзначив, що причиною зростання цін стали інфляційні очікування, які "можна збити тільки завезенням продуктів". Того ж дня прем’єр-міністр Віктор Янукович, виступаючи перед жителями Харківської області, пообіцяв, що доручить правоохоронним органам розібратися в причинах зростання цін на споживчі товари в окремих регіонах. На думку глави уряду, як передає Інтерфакс-Україна, це підприємці використали той факт, що люди одержали гроші, тому підвищують вартість своїх товарів. "Кабінет міністрів у жодному разі не повинен допустити зростання цін і знецінення тих грошей, які ми зараз маємо можливість людям платити", - сказав Янукович.
А 14 жовтня під "ціновий бум" підвели політичну основу. "Є інформація, що це викликано окремими політичними силами, щоб почався ажіотаж, який покаже, що в наш ринок не витримає такого надходження коштів, і підняття цін обов’язково відбудеться", - заявив прем’єр-міністр на нараді з питань цінової політики на споживчому ринку. Він також відзначив, що одним із факторів підвищення цін на продовольство є "бажання набити собі кишені", підкресливши, що оцінку такій ситуації мають дати правоохоронні органи.
"Ціни піднімаються спекулятивно, - підключився керівник передвиборчого штабу Януковича Сергій Тигіпко. – Це не нове явище для країни: завжди, коли відбуваються важливі події, спекулянти намагаються нажитися на простих людях. Це діють не закони ринку, це – беззаконня ринку". При цьому він додав, що в такий спосіб спекулянти хочуть заробити на піднятті пенсій і заробітних плат.
Важко повірити, що професійний економіст Тигіпко не розуміє, що насправді відбувається із ринком і чому різко почало дорожчати саме м’ясо, а не борошно чи крупи, як торік. Проте сьогодні він – співробітник штабу, тому грає не економічну, а політичну роль. Отже з усіх вище згаданих заяв можна зробити загальний висновок: допустивши кризу на м’ясному ринку в уряді не збираються її фахово вирішувати, а прагнуть заговорити проблему чи "списати" її на політичних опонентів, які не є при владі, а тому аж ніяк не можуть бути причетними до поточних негараздів.
Статистика – проти "вжитих заходів"
Очевидно, що так звані "вжиті заходи" і адміністративні вказівки регіонам не призвели до запланованої на 15 жовтня стабілізації. Втім, вони й не могли до цього призвести.
Адже перший помітний стрибок цін на яловичину і свинину відбувся ще перед Великоднем. Починаючи з квітня, з місяця на місяць м’ясо невпинно продовжувало дорожчати. Зокрема, у травні в середньому по Україні яловичина (на опті) піднялася в ціні на 2 гривні 27 копійок за кілограм, свинина – на 1 гривню 71 копійку, а ковбаса Лікарська – на 1 гривню 39 копійок. На базарах зміни виявилися набагато помітнішими – на 5-7 гривень, проте в уряді не звернули на це уваги.
Причиною тієї хвилі нових цін стало спричинене неврожаєм та подорожчанням кормів скорочення поголів’я свиней (на чверть) і великої рогатої худоби (на 15 відсотків у порівнянні з травнем 2003 року). Заготівельники м’яса, а відтак і м’ясокомбінати відчули брак пропозиції з боку як селян, так і господарств, у відповідь на що різко виріс імпорт сировини (переважно дешевого м’яса птиці). Завдяки цьому підприємства "викрутилися" - швидко запропонували споживачу замість ковбаси "Лікарської" дешевшу – курячу.
А тим часом свинини і яловичини надходило все менше. Переробники почали скорочувати виробництво. Попри завезення сировини з-за кордону, за даними Держкомстату, у липні 2004 року м’ясокомбінати випустили м’яса і субпродуктів на 9 відсотків менше, ніж у липні 2003-го, а в серпні – на 2,6 відсотка менше, ніж у серпні-2003.
Одночасно зростали ціни на м’ясо, як на ринках, так і в магазинах. За даними Мінекономіки, яловичина подорожчала в 17 областях - на 1,3-22,8 відсотка до 14,5-18,2 гривні за кілограм. При цьому в роздрібній торговій мережі семи областей телятина на момент перевірки була відсутня як така.
Не менш стрімко змінювалися цінники на свинині, яка у серпні піднялася в ціні в 17 областях на 0,3-10 відсотків до 17,4-23,5 гривні за кілограм. Зате сало било всі рекорди, оскільки стало дорожчим за курятину. Кілограм "національного продукту" в Києві уже в серпні коштував 15-16 гривень.
Чому так сталося, легко пояснити даними Держкомстату. Фахівці найпоінформованішого відомства України констатували: за 8 місяців 2004 року селяни продали на 13 відсотків менше великої рогатої худоби і на 20 відсотків менше свиней, ніж за аналогічний період року попереднього. Тобто м’ясо просто не наросло, і нічого в тут не попишеш.
Проте уряд (свідомо чи не свідомо – це вже питання фаховості) "підігрів" ситуацію, виплативши у вересні підвищену зарплату та дотації до пенсій. Тобто стимулював різкий підвищений попит на м’ясо. Якщо раніше, не маючи достатньої кількості коштів, люди відмовляли собі в задоволенні купувати сальце, то, одержавши більше, вони вирішили харчуватися краще – подалися на базар за улюбленою свининою.
Продавці постали перед вибором: продати все м’ясо за один день по старих цінах і завтра опинитися "на бобах" (вони ж бо знають, що свиню в селі сьогодні купити складно) чи підвищити ціни і заробити більше. Керуючись інстинктом збереження власного бізнесу, а не політичними мотивами, торговці, яких сьогодні обзивають "спекулянтами" вибрали другий варіант. І навряд чи помилилися. Адже селяни також не в тім’ячко биті: вони розуміють, що не варто різати і продавати свиню, якщо влада тобі дала живі гроші. Тобто цілком логічно припустити, що після підвищення пенсій по селах продаватимуть худобу дорожче, бо якщо перекупник відмовиться платити – бичка чи поросятко можна потримати до зими, адже урожай хороший, а відтак корми є.
Отож не випадково м’ясний ринок "вистрелив" саме у третій декаді вересня, коли довгоочікувані гроші перекочували із держбюджету в кишені українців. Якщо в цьому й винна політика – то саме урядова.
Сьогоднішнє - добре забуте торішнє
Характерно, що це вже друга боротьба фахівців Віктора Януковича з "спекулянтами" на продовольчому ринку. Першу Україна пережила влітку 2003 року: після того, як навесні зерновим ринком зацікавилися Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ та Служба безпеки України, а колишнього віце-прем’єра Леоніда Козаченка посадили до буцегарні, харчі різко підскочили в ціні. Після заяв Азарова про спекулянтів-продавців борошна, почалася паніка – населення кинулося скуповувати крупи та сушити сухарі. Навіть коли ціни перестали зростати і населення заспокоїлося, хліба в магазинах помітно поменшало, а купити паляниці ввечері було нереально. Уряд запевняв, що настала "стабілізація". Насправді наслідки грубого адміністративного втручання у 2003 році ринок зерна-борошна-хліба економіка відхаркує досі і поглиблення кризи в тваринництві – один із його "побічних ефектів".
Що відбувається сьогодні? Та сама картина: "стабілізація" є, а м’яса немає. Економічний блок уряду знову розписується у власному безсиллі перед раптовою атакою ворогів народу від торгівлі, начебто підбурених невідомими політичними силами, і "натравлює" на виробників і торговців правоохоронні органи. Звичайно, можна повірити в міф про те, як мільйони дрібних продавців на ринках десятків тисяч міст і містечок України змовилися між собою, щоб принизити останні здобутки уряду.
Хоча насправді Кабінет Міністрів отримує те, що було закладено в його попередній діяльності. Не можна вважати скорочення експорту і зростання імпорту благом – адже це сигнал про те, що "лягає" українське виробництво. Тим більше шкідливо надавати пільги імпортерам м’ясної сировини: це може збити ціни на м’ясо протягом кількох місяців, але за таких умов українські сільгоспвиробники отримають менше коштів, тобто не збільшуватимуть поголів’я (читай – кількість м’яса) на перспективу. Власне, саме пільговий імпорт постійно "підкошує" тваринницьку галузь і також сприяє скороченню поголів’я ВРХ та свиней.
Так само разовий ефект матиме нацьковування правоохоронців на "спекулянтів" – це призведе до тінізації і так не прозорого ланцюжка збуту селянських свиней і бичків, більше того, просто зупинить торгівлю, м’ясо продовжуватиме зникати з прилавків магазинів, як воно зникає сьогодні. Єдиний правильний висновок, який зробили урядовці, так це звернули увагу на схеми реалізації м’яса.
Справді, закупівельні ціни в селах відрізняються від реалізаційних в містах майже удвічі. Але, рубаючи з плеча, практику, що складалася роками, не поламаєш. Потрібно витратити місяці, щоб побудувати нові схеми доступу селян до ринків, супермаркетів і м’ясокомбінатів без посередників – через неприбуткові заготівельні кооперативи або напряму. Хоча, коли доходить до діла, саме представники влади заважають налагодженню такої кооперації і сприяють приватизації колишніх колгоспних ринків у невідомо чиї руки, відсікаючи від них сільгоспвиробників.
Тому підстави для дешевшання м’яса з’являться аж тоді, коли наросте поголів’я худоби. А городяни зможуть купувати його за "сільськими" цінами лише у тому випадку, якщо влада зрозуміє і зуміє запровадити нові, справді ринкові схеми доставки "від лану до столу". Поки що значно вигідніше працювати в тіні: цьому сприяють і високі податки, і пільговий імпорт, і нинішній силовий тиск, і постійні позапланові перевірки, і непослідовна та агресивна політика уряду, схильного постійно смикати продовольчий ринок, змушуючи підприємців повертатися у адміністративне "вчора".
Програш замість виграшу
Оскільки сьогодні будь-яку економічну зміну прийнято розглядати в контексті майбутніх виборів, можна прогнозувати, що "м’ясний синдром" потягне за собою не лише політичні звинувачення на адресу опонентів, а й кадрові "оргвисновки" в нинішній системі виконавчої влади. Принаймні, на засіданні 14 жовтня Віктор Янукович попередив керівників обласних державних адміністрацій про персональну відповідальність за ситуацію на ринку м’яса. Цілком ймовірно, що незабаром прем’єр здійснить погрозу, використавши момент для посилення власних позицій у регіонах. Звичайно, якщо на кадрові зміни погодиться президент Леонід Кучма.
Проте у будь-якому випадку скандал із залученням правоохоронців і адміністративним втручанням у підприємницьку діяльність позначиться на рейтингові довіри до глави уряду як кандидата в президенти. Адже населення хоч і не любить спекулянтів ще з радянських часів, але, на відміну від урядовців, дуже чітко усвідомлює причинно-наслідковий зв’язок "підвищення пенсій – зростання цін" і добре фіксує подорожчання кожного товару на ринку. Нинішній ціновий стрибок є не прикрою випадковістю, а належною платою за розворот аграрної політики в бік централізованого адміністрування наприкінці 2002 року.