Практично за околицею Луцька Ч між районом ДПЗ та КХП-2 Ч ще здалеку видно Незвичайну споруду. Привертає увагу вона не лише сріблясти-ми лініями стилю "техно", а доволі таки нестандартною історією викорис-тання. І спочатку в "Боніти" все було як годиться... Наприкінці червня 1997 року Президент України Леонід Кучма відвідав Волинь з екстреним візитом. Оскільки Камінь-Каширський район зазнав потужного удару стихії, то глава держави не міг проігнорувати цю надзвичайну подію. Побачив-ши, які страхітливі наслідки завдав значній частині області руйнівний смерч, Леонід Данилович розпорядився вжити відповідних заходів. Окрім Камінь Каширського і Ратнівського районів, у програмі перебування Леоніда Кучми на Волині були й інші об'єкти Серед них Ч підприємство з іноземною інвестицією "Боніта". Саме тут главі держави та особам, які його супроводжували, керівники українсько-швейцарського СП показали зразки своїх макаронних виробів та поділили ся райдужними планами перспективно-го розвитку. Судячи з реакції, Прези-дент України залишився задоволений тим, що побачив. На цьому, до речі, наголосив і його тодішній прес секре-тар Дмитро Марков, з яким ми активно поспілкувалися на території "Боніти". А подивитися дійсно було на що. Зас-новане в 1996 році компанією "Боніта Фуд Продакшн Лтд" підприємство досягнуло потужності виробництва 40 тонн макаронних виробів на добу. Статутний фонд української "Боніти" Ч 14 млн. доларів США, причому, 25% акцій належать швей-царцеві Феліксу Зіві, 32% Ч шведським інвесторам, а ще 43% Ч американсько-му інвестиційному фонду "Україна". Ніхто тоді не знав, що не мине й 6 років, як ситуація довкола "Боніти" зміниться до невпізнання, а за деяки-ми своїми наслідками нагадуватиме ледь не те, що сталося під час стихії на Поліссі. Тільки цього разу відірвано від землі, на якій розміщені виробничі по тужності, в прямому і переносному зна-ченні не дерева, а ціле підприємство. І не ураганом, а людськими руками. Не-вже так може бути? Українські реалії свідчать, що може. Правда, досвід вчить, що так триватиме недовго. А привернуло увагу це підприємство з іноземною інвестицією зовсім недавно, коли один з колег-журналістів під час прес-конференції у міськвиконкомі по-цікавився у мера Антона Кривицького, що ж коїться довкола земельної ділянки, на якій стоїть виробничий модуль "Боніти"? Фабула така: на одне і те ж виробниче приміщення одразу претендують дві різні структури. Суперечності виникли у 2002 році, коли віце-президент "Боніти Фуд Продакшн Лтд" Даніель Шмід про-дав ТзОВ "ІскейпФ холодильне приміщен-ня, де розташований адмінкорпус. Фак-тичні власники виступили проти, оскар-живши цю оборудку. І поки триває судо-ва тяганина щодо цієї нерухомості (рішен-ня господарських судів періодично виз-нають правоту то однієї, то іншої струк-тури), ситуація ускладнилася ще й супе-речкою з приводу земельної ділянки, на якій розташоване макаронне підприєм-ство. Тож на прес конференції Антон Кривицький з цього приводу відповів так: Ч Одна з фірм пред'явила нам доку-менти на приміщення, тобто, що вона є власником цих приміщень. Згідно з нашим законодавством про землю, юридична чи фізична особа, яка має право на приміщення, тобто на об'єкт нерухомості на цій землі, має право на приватизацію земельної ділянки. Ми тоді сказали: раз ви маєте право на споруди, значить, маєте право на зем-лю: купуйте! Тоді на сесії прийняли рішення про те, щоб виділити землю для купівліЕ Друга сторона висуває претензії. Але нехай вона їх не до нас висуває, а до тих людей, які мають до-кументи на право власності на ці об'єк-ти. якщо вони відсудять право власності на об'єкти, тоді до них перейде право власності на землю. І тоді вони судитимуться з нами (чи з ними) з приводу того, хто має повернути гроші, потра-чені на придбання землі. Але це буде вже другий етап. Бо назад повернути бюджетні гроші дуже важкоЕ Святослав Кравчук, перший заступник мера Луцька та секретар міськради, де-талізував: Ч Сесія рішення прийняла, але гроші за землю вони ще фактично не заплати-ли. А наше рішення оскаржене в судовому порядку. яке рішення ухвалить Господарський суд Волинської області з приводу зе-мельної ділянки площею 1,032 га, за-раз однозначно стверджувати важко. Бо практика попередніх судових засідань показує, що аргументи, які переважають, можуть з'явитися як на одних шаль-ках терезів, так і на інших. Той же Львівський апеляційний господарський суд, наприклад, 9 січня 2003 року апе-ляційну скаргу ТзОВ "ІскейпФ та додані до неї матеріали повернув скаржнику, а потім спочатку визнав подані мате-ріали достатніми (26 серпня 2003 року), а затим (16 грудня 2003 року) постано-вив: Уапеляційну скаргу задоволити", скасувавши "рішення Господарського суду Волинської області від 10-12 груд-ня 2002 року по справі №4/129-88" на користь ТзОВ "Іскейп" Зрозуміло, що ПІІ "Боніта" приступило до оскарження в касаційному порядку постанови, підписаної у ЛьвовіЕ Директор підприємства з іноземною інвестицією "Боніта (Луцьк) Іван Шумицький, який представляє одну зі сторін цієї справи, з цього приводу пояснив: Ч На момент прийняття рішення про продаж земельної ділянки 9 сесією Луцької міськради дійсно існувало два договори купівлі-продажу будівлі, яка розташована на цій території. І ці доку-менти були в розпорядженні апарату міськради. Різниця між цими власниками полягала в тому, що договір купівлі-продажу будівлі між "Бонітою" (Швей-царія) та ТзОВ "Іскейп" був визнаний Волинським господарським судом не-дійсним, а право власності, яке було за-реєстроване в БТІ, на підставі рішення цього суду було анульовано. А другий власник Ч "Боніта" (Луцьк) Ч мав до-говір купівлі-продажу вищезгаданого приміщення між "Бонітою" (Швейцарія) та "Бонітою" (Луцьк), який діяв на момент прийняття сесією рішення про продаж земельної ділянки (і діє на сьо-годнішній день), і право власності на це приміщення з 24 березня 2003 року було зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації Волинської області за ПІІ "Боніта" (Луцьк)! які ще аргументи потрібні чиновникам для підготовки об'єктивної інформації, що слугуватиме для депутатів та керівництва міськради фундаментом ухвалення правильних та законних рішень? На жаль, мої неодно-разові розмови та письмові звернення до конкретних виконавців, які були задіяні в підготовці матеріалів до сесії, за-лишилися без уваги. Депутати отрима-ли односторонню точку зору. Саме тому ми були змушені оскаржити рішен-ня сесії в Волинський господарський суд, де (я в цьому переконаний!) діяти-муть виключно в правовому полі. Що тут додати? Хіба що запропонува-ти висловитися ще одній стороні, задіяній в цій справі, Ч ТзОВ "Іскейп", що зареєстроване в одному з сіл Луцького р-ну. Бо, погодьтеся, ніхто не буде запе-речувати, що головним результатом усіх цих метаморфоз стала б нормалізація ситуації та повернення Волині та Луцьку іміджу регіонів, в яких приватний капітал вміє знаходити спільну мову з органами влади. Бо що таке ПІІ "Боніта" (Луцьк)? Це, перш за все, підприємство, яке забезпечує макаронними виробами 25% українського ринку, а ще його продукція користується великим попитом в бага-тьох європейських державах. По-друге, це структура, яка тільки за два останні роки заплатила в бюджети всіх рівнів майже 2 млн. грн., давши робочі місця великій кількості волинян. По-третє, і, мабуть, найголовніше, це лакмусовий папірець для цивілізованого бізнесу, яким на практиці перевіряються запевнення української влади у не-змінності курсу ринкових перетворень. Існують ще й інші аргументи як доказ того, що судова тяганина та скандали в інформаційному полі України зовсім не йдуть на користь жодній зі сторін, які у той чи інший спосіб задіяні в конфлікті. А страждають, перш за все, рядові ук-раїнці. Наприклад, усі знають ситуацію, яка зараз склалася на зерновому ринку. Тож ПІІ "Боніта" планувало взяти у Європі кредит в розмірі 800 тис. доларів США під 8% річних плюс ставка LIBOR для придбання високоякісного зерна, але один з швейцарських підприємців в ос-танній момент відмовився бути гарантом цієї оборудки. Виникли проблеми і з бу-дівництвом власного зерносховища ємкістю 5 тисяч тонн, однак виявилося, що зараз виникли нагальніші проблеми.