Миколай Крушевський

Слово "круш" у давній польській мові означало грудку солі. Від назви місцевості Крушево у Польщі походить прізвище роду Крушевських, найвизначнішим з якого є корінний лучанин Миколай Крушевський, видатний польський мовознавець, представник Казанської лінгвістичної школи. Доля наукового спадку Крушевського одна з найтрагічніших - архівні матеріали розпорошені в установах Росії (від Москви, Санкт-Петербурга до Казані), Польщі та України. В українських архівах зберігаються матеріали до біографії вченого та його родини. Так сталося, що, народжений на Україні, поляк за національністю, змушений він був писати російською мовою, працювати у Казані. Тому не завжди "доходять руки" до його творів як українських, так і польських, російських, татарських вчених. Одним із вагомих етапів повернення імені вченого із забуття у нашій країні стала діяльність доцента Волинського державного університету ім.Лесі Українки Зінаїди Пахолок: перший переклад українською дипломної роботи М.Крушевського про замовляння (Миколай Крушевський. Замовляння як вид російської народної поезії. - Луцьк, 2002); перевидання перекладених М.Крушевським восьми гімнів Рігведи у супроводі інших перекладів цих гімнів (Миколай Крушевський. Вісім гімнів Ріг-Веди. - Луцьк, 2003); виступи на радіо, телебаченні, публікації у наукових виданнях України, Росії і Польщі, у періодиці. Примітним є той факт, що для історії Волині важливою є не лише біографія вченого, а і його батька - помітного діяча в суспільному житті нашого краю середини ХІХ ст. Вацлав Крушевський (1808-1878) народився у Заславі на Волині. Навчався у Любарському училищі, у Школі кадетів у Варшаві, звідки вийшло багато полум'яних польських патріотів, зокрема Тадеуш Костюшко. Тому не дивно, що у 1831 році він брав участь у польському повстанні, потрапив у полон і перебував на засланні у Казані (куди примхлива доля з часом закине і його сина). Повернувшись на Волинь, займав посади городничого в Острозі (1845-1847), Овручі (1847-1849), Луцьку (1849-1852), Ковелі (1852-1861). Нащадки Крушевських і донині зберігають речі Вацлава - уланський ківер, шаблі і орден "Віртуті мілітарі". Миколай Крушевський народився 6 (18) грудня 1851 року у Луцьку. Закінчив Луцьке училище (сучасна адреса: вул. Кафедральна, 17 - цілісний комплекс), Холмську гімназію, а у 1871 році вступив на історико-філологічний факультет Варшавського університету. Ще студентом Миколай зацікавився мовознавством, яке і стало його покликанням на все життя. Темою дипломної роботи ("Замовляння як вид російської народної поезії") Крушевський обрав замовляння, в яких він намагався відтворити по можливості первісний зміст коренів слов'янських (у першу чергу російських та українських) слів, щоб зрозуміти світобачення первісної людини. Така "літературна алгебра" під пером ще молодого вченого вилилася у цікаву роботу, оскільки Крушевський задіяв не так поетичний чи стилістичний аналіз, а міфолого-психологічний аспект замовлянь. Робота, виконана із дотриманням необхідних наукових вимог, з відповідним апаратом виглядає як захоплююча, опосередкована через науку, розповідь про один із найпотаємніших проявів слов'янського чаклунства - замовляння. А тому недарма була опублікована 1876 року у "Варшавських університетських відомостях". Окрім загальної характеристики замовлянь як виду російської народної поезії, твір містить приклади замовлянь любовних, весільних, при пологах, над дитиною, від зубного болю, ячменю, утину, колоття, золотухи, лихоманки, жаби, грижі, сибірської виразки, руди (кровотечі), ужалення змією, нігтя, червів, причини, при відшукуванні скарбів, мисливські замовляння. Тому книга може зацікавити не лише науковців, а й пересічного читача, тим більше, що деякі з народних вірувань записав Крушевський на Волині. Зокрема, цікавим є замовляння про жабу: "Якщо протягнути волос певного індивідуума крізь голову жаби і закопати її в землю, то разом із гниттям волоса буде сохнути і та особа, з голови якої він узятий, і, накінець, вона має померти". Так що, волиняни, як тільки почнете "сохнути" (тьху-тьху-тьху) шукайте закопану в землю жабу, скоріш за все на городі в сусіда, якого, можливо, теж (хоча й інша) "жаба їсть". Всі ми також знаємо тлумачення сну про рибу (жінка має завагітніти); а походить воно, як стало зрозумілим завдяки Крушевському, саме з Волині. Практично текст Крушевського у сучасному виданні (Миколай Крушевський. Замовляння як вид російської народної поезії. - Луцьк, 2002) складає лише 35% всієї книги, а тому праця Зінаїди Пахолок є більш авторською, ніж упорядницькою. Робота над цією книгою, поверненням ім'я вченого із забуття, велася протягом багатьох років. Спадщина Крушевського розпорошена по різних архівних збірках, і Зінаїда Олександрівна здійснила справжню одіссею у пошуках цих матеріальних скарбів. Так вона віднайшла матеріали родини Крушевського в архіві костьолу сестер францисканок у Лясках під Варшавою. Деякий час настоятелькою цього монастиря була Станіслава - онука вченого. Окремі матеріали по крупинкам зібрала З.Пахолок у Холмі та Варшаві. У Москві в архіві Реріхів З.Пахолок віднайшла 12 листів М.Крушевського до І.Цвєтаєва, знавця римської словесності, батька російської поетеси Марини Цвєтаєвої. Рукописи вченого зберігаються у Санкт-Петербурзі, Казані, Львові; матеріали про родину - у Житомирі та у Польщі в приватному архіві нащадка вченого - Вацлава Крушевського. Дипломна робота М.Крушевського засвідчила його високий науковий потенціал, шлях у науку був відкритий, але на перешкоді стала ... національність Крушевського. Спочатку він опиняється у далекому Троїцьку Оренбурзької губернії на посаді вчителя місцевої гімназії, опісля - викладачем Казанського університету. Тут і обірвалася струна молодого знавця слов'янського мелосу - помер 1887 року у тридцятишестирічному віці... М.Крушевський був дійсним членом Казанського товариства археології та етнографії, на засіданнях якого виступав з науковими доповідями. Вчений багато і плідно працював, незважаючи на слабке здоров'я. Клімат Казані дуже мучив М.Крушевського та його сім'ю. В листі до І.Цвєтаєва він писав: "Важка праця, жорсткий клімат, вічні хвороби, одноманітність і нудьга - все це може відбити всіляке бажання до життя. Ось уже шостий рік ні я, ні моя сім'я не можемо звикнути до всього цього. Теперішній рік видався якимсь особливо нещасливим: діти постійно хворіють, жінку не полишає "казанська" лихоманка; прислуга - і та постійно попадається якась хвора. Бували місяці, в які мені приходилося віддавати лікарям та аптеці 2/3 того, що заробляю". М.Крушевський мріяв про переведення до Київського університету: "Чи не має у Вас у Київській раді таких приятелів, - питав він свого вірного товариша, - яким би Ви могли мене рекомендувати, у випадку якби я, отримавши ступінь магістра..., став шукати доцентури у Києві? Я і моя сім'я стільки вже винесли від тутешнього клімату і так тягне ближче до батьківщини, що перейти у Київ - найбільші мої мрії..." М.Крушевському хотілося бути ближче до Волині, до Луцька, де пройшли його дитячі та юнацькі роки, куди пізніше він приїздив майже щоліта до родини на відпочинок. Але назавжди повернутися на Україну йому не довелося. Лише молодша його дочка Берта-Юстина Крушевська (1885-1944) - філолог і громадська діячка, змогла повернутися на Україну і працювати у Житомирській гімназії. На праці Миколая Крушевського посилаються у своїх творах сучасні мовознавці багатьох країн світу, відзначаючи важливість його наукового доробку і в наші дні. Видання у Луцьку книги "Миколай Крушевський. Вісім гімнів Ріг-Веди" не є випадковим з кількох причин: у Луцьку народився її автор, практично перший перекладач гімнів Рігведи російською мовою (Казань, 1878 рік), і саме у Луцьку Рігведа вперше зазвучала українською мовою, бо Леся Українка здійснила 1890 року переспів дванадцяти гімнів. У книзі "Миколай Крушевський. Вісім гімнів Ріг-Веди" вміщено вісім гімнів Рігведи у перекладі М.Крушевського та подано супровід інших перекладів цих гімнів: В.О.Кочергіної, автора першого санскритсько-російського словника; Т.Я.Єлізаренкової, яка здійснила переклад російською усіх десяти мандал Рігведи (1028 гімнів); В.І.Тихомирова - перекладача, що виявив зацікавлення у віршованих перекладах гімнів; Лесі Українки, котра здійснила переспів з французької мови (з одночасною коректою з німецьким перекладом); Павла Ріттера, першого українського санскритолога, який перекладав гімни з санскриту на українську. Бажаючі отримали нарешті можливість на власному досвіді переконатися у тому, чий же переклад найзнаменитішого гімну Про створення світу, або Космогонії, або Pram?tma, є найкращим. Видання "Миколай Крушевський. Вісім гімнів Рігведи" здійснене коштом упорядниці (З.Пахолок), оскільки в університеті не знайшлося коштів для видання 300 примірників книги, пов'язаної, зокрема, з діяльністю Лесі Українки, чиє ім'я, власне, і носить Волинський державний університет... Про Миколая Крушевського згадують лише з приводу його ювілею. А треба було б назвати його ім'ям і вулицю у рідному місті вченого, якого шанує весь світ, і університетську бібліотеку... Наталія Пушкар, Олексій Златогорський