| Григорій Олександрович Мачтет |
Яків Олексійович Мушинський-Гудемчук народився 12 вересня 1922 року у м.Луцьку. Рано залишився без матері (померла 1926 р.), жив під опікою рідної тітки, материної сестри. Після закінчення Луцької української гімназії імені Лесі Українки (тепер вул.Гаврилюка, 12 - колишня вул.Плоцька, 20) вступив до Луцького педагогічного інституту (закінчив 1941 р.), інститут на той час розміщувався у приміщенні колишнього польського сиротинцю (був там до 1939 року, коли нова - радянська - влада ліквідувала заклад для сиріт), нині тут знаходиться Школа-інтернат (вул. Дубнівська, 30). Ще з гімназійної лави почав писати вірші; продовжував, будучи студентом. Його захоплення поезією підтримувала і всіляко заохочувала до віршування хрещена мати - Ганна Щегинська.
Закінчивши офіцерську школу у Житомирі, у 1944-45 рр. у складі Війська Польського брав участь у Другій світовій війні, яку закінчив у Польщі. Родина Гудемчуків зазнала втрат - брат Якова загинув у 1943 році, а 1954 року не стало і батька (Олекси Гудемчука, 1894-1954), котрий помер у сталінських таборах (був висланий до Сибіру у 1950 році за приналежність до армії Української Народної Республіки та хроніки визвольних змагань С.Петлюри). З 1947 року поет жив у польському місті Кошаліні, куди було виселено тисячі українських родин в рамках операції "Вісла". У Кошаліні Яків Гудемчук розгорнув велику культурно-освітню діяльність, брав участь у заснуванні Українського суспільно-культурного товариства, правління якого очолював у 1956-73 рр. Звідти, з Помор'я, лише думками і рядками поезій линув до Луцька, на рідну Волинь, кохану Україну, яку оспівував, за якою тужив; радощами, болями та тривогами якої жив. Писав поезії, друкувався в українській періодиці, в часописах, альманахах, календарях. Літературна антологія "Гомін" (Варшава, 1964) вмістила біля 70 його поетичних творів. Окремими виданнями вийшли збірки "Балтійські чайки" (Варшава, 1975) та "Примор'я" (Варшава, 1980). У загальному творчому доробку поета - біля тисячі віршів, що публікувалися в Україні, Польщі, Чехії, Словаччині, Бельгії, Румунії, Канаді. Заснування 1956 року радіопередач українською мовою - одна з багатьох заслуг Якова Гудемчука в справі відродження та утвердження українства в Помор'ї, на узбережжі Балтійського моря, де живуть тисячі українських родин. Він виступає популяризатором надбань української літератури в Польщі, разом з тим перекладає та інтерпретує українською мовою твори Г.Гейне, Й.В.Гете, Вл.Броневського, Я.Кохановського, Я.Івашкевича, М.Конопніцької та інших. 1985 року став членом Спілки письменників Польщі. Останні роки життя Якова Гудемчука були обтяжені стражданнями від невиліковної хвороби та втратою дружини Катерини Гудемчук (Будецької). Яків Гудемчук не дочекався виходу свого однотомного збірника поезій, який під назвою "Різноцвіття" з'явився у Кошаліні наприкінці 2003 року, вже після кончини поета (4 червня 2003 року).
Я в Україну повернусь І назбираю щастя - цвіту, До серця свого пригорну І не блукатиму по світу, - такими словами закінчується вірш Я.Гудемчука "Цвіт папороті". 24-25 травня 2004 року у Волинському державному університеті імені Лесі Українки відбувся Міжнародний науковий семінар "Загальнолюдські цінності та національний менталітет у дзеркалі слов'янських літератур". У контексті семінару відбулася презентація книги "Різноцвіття" Якова Гудемчука (упорядкування, післямова, редакція: Микола Іванович Зимомря, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та практики перекладу Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка). В заходах взяли участь Андрій та Микола Гудемчуки - сини поета, та упорядник тому - Микола Зимомря. Так поет повернувся на Батьківщину чудовою книжкою. Цього разу - назавжди. Наталія Пушкар |
Яків Олексійович Мушинський-Гудемчук народився 12 вересня 1922 року у м.Луцьку. Рано залишився без матері (померла 1926 р.), жив під опікою рідної тітки, материної сестри. Після закінчення Луцької української гімназії імені Лесі Українки (тепер вул.Гаврилюка, 12 - колишня вул.Плоцька, 20) вступив до Луцького педагогічного інституту (закінчив 1941 р.), інститут на той час розміщувався у приміщенні колишнього польського сиротинцю (був там до 1939 року, коли нова - радянська - влада ліквідувала заклад для сиріт), нині тут знаходиться Школа-інтернат (вул. Дубнівська, 30). Ще з гімназійної лави почав писати вірші; продовжував, будучи студентом. Його захоплення поезією підтримувала і всіляко заохочувала до віршування хрещена мати - Ганна Щегинська.