Співвітчизники!
26 квітня назавжди залишиться скорботною датою для українців. 18 років тому вона розколола нашу історію навпіл, чорною смугою пройшла долею мільйонів наших співгромадян. Чорнобиль став символом нашої спільної біди, незлічених втрат, страшного людського болю.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою памТяттю тих, хто волею долі опинився в епіцентрі катастрофи і не зміг врятуватися. Це непоправні людські втрати. Ніколи Україна не зможе залікувати цю рану!
Ми згадуємо добрим словом тих, хто першим прийняв на себе удар аварії, ціною власного життя заслонив нас від ядерного лиха. Вони назавжди лишаться прикладом мужності і честі. Вічна їм памТять!
Ми маємо згадати про три мільйони наших співвітчизників, які й дотепер несуть важкий хрест Чорнобиля. Чи всі ми до кінця усвідомлюємо, що значить жити на радіоактивній землі, носити в собі критичну дозу Умирного атомуФ, чи, втративши здоровТя, оббивати пороги чиновницьких кабінетів в пошуках співчуття та підтримки? Ми маємо памТятати Ц поряд з нами живуть люди, яким випало важке випробування бути чорнобильцями.
Інакше як випробуванням їх життя назвати не можна. Адже держава, яка декларує свою соціальну спрямованість, фактично кинула напризволяще найбільш незахищених громадян. З року в рік звужуються чорнобильські програми, не діють передбачені законами пільги і компенсації, зростають борги перед чорнобильцями. Для них, як і для пенсіонерів, і ветеранів, і інвалідів, в уряду є одна відповідь Ц грошей немає. Чи може така відповідь задовольнити хоча б одного постраждалого від аварії? Впевнений Ц ні. Чорнобильці хочуть, щоб їх захист і підтримка були пріоритетом, а не узбіччям соціальної політики. я на їх боці!
Нехай річниця Чорнобильського лиха стане нагадуванням про жахливі наслідки такої людської діяльності, в якій людині та її життю відведена другорядна роль. Ми маємо зробити все, щоб Чорнобиль ніколи не повторився на нашій землі! Віктор ёщенко