Аби побачити обриси майбутнього, варто, кажуть, озирнутися назад. Принаймні - на десятиліття. Саме тоді, на початку серпня дев'яносто четвертого, Волинь вперше відвідав у ранзі Президента України Леонід Кучма. Багато згадає його тодішні обіцянки щодо палкої любові до Росії, які, здається, глава нашої держави зараз поспішає втілити в життя. А щодо нашого краю, то на деякі проблеми, треба сказати, Леонід Данилович виявився мало не ясновидцем. Під час першої ж зупинки президентського кортежу після зустрічі в аеродромі, побачивши довкола шляху чи не за кожним кущем людей у формі, він не прихував здивування: "А що це, на Волині - одні міліціонери живуть?" Пройде вісім років після цього - і керувати виконавчою владою області міліціонера. Може, пригадав настанови колишнього начальника Маневицької тюрми, які той висловив під час мітингу в селі Яблунька: "А так - спасібо вам большоє. Давіть, понімаєте, безпощадно". У серпні дев'яносто четвертого в сесійній залі Волинської облради відбулася нарада за участю голів десяти обласних рад. Перед тим Л.Кучма пообіцяв велюдному гурту пікетників побіцяв учасникам національно-визвольної боротьби "допомогти на рівні держави". Голови облрад тоді звернулися до Президента з проханням підписати указ про створення суворої вертикалі влади, а для себе - можливості сидіти в двох кріслах: крім керівництва органами самоврядування в областях, очолити ще й адміністрації. А на хвилі протистояня Президента з тодішнім головою ВР Олексанром Морозом ці пропозиції, озвучені Антоном Малиновським і Миколою Горинем, головами відповідно Житомирської та Львівської облрад, були не просто акутальні. Тож і зрік новообраний глава держиви: "Якщо Верховна Рада і надалі буде приймати закони про припинення приватизації,то ні один дурень, навіть Росія, до нас не прийде". А роздумуючи про зовнішні борги, сказав, що "Україну за її показниками треба об'являти банкрутом". Тоді на Волині після посухи диміли торфяники і палахкотіли чагарі, трави. А загалом в Україні, здавалося, ось-ось спалахне конфлікт між керівником ВР і главою держави на тій межі, що погасити його буде неможливо. Але, з іншого боку, обох єднало прагнення допомогти Україні опинитися в єдиному євразійському просторі. Лише під завісу президентства Леоніду Даниловичу вдалося здійснити цю обіцянку. Втім, тоді він був і не був Президентом. Адже главою держави ставив за результатами другого туру голосування дострокових виборів, а Конституційний Суд наче б "не помітив" першого терміну президентства, дозволяючи балотуватися і в 2004-му (чим Л.Кучма не скористався). Тоді Борис Клімчук, голова Волинської облради, мовив : "Перший раз Президент на глибокому Поліссі. Але сьогодні наша Волинь - ворота в Європу". Нині, правда, ці ворота вже зачинені, країна, як і регіон, за межами об'єднаної Європи і бути там, схоже, вже й не мають ніякого шансу.