Об’єднати зусилля із сусідами-фермерами, щоб разом купити техніку, обробити більший масив землі чи вигідніше продати врожай, цілком логічно. Проблема в тому, що більшість таких партнерств тримаються на усних домовленостях і розвалюються при першому ж спорі про гроші. Варто одразу розуміти, що саме фермерське господарство для такого об’єднання не підходить.

Закон України «Про фермерське господарство» дозволяє створити господарство одному громадянину або кільком громадянам, які є родичами чи членами сім’ї (статті 1 і 3), тож двоє чи троє незнайомих фермерів не можуть просто стати членами одного ФГ. Крім того, з 28 серпня 2025 року, коли втратив чинність Господарський кодекс, Закон №4196-IX заборонив створювати нові приватні підприємства, тому колись популярний варіант «зареєструвати ПП на кількох» більше недоступний. Сьогодні залишаються три робочі моделі: договір про спільну діяльність, сільськогосподарський кооператив і товариство з обмеженою відповідальністю.

Найпростіший варіант, який не потребує реєстрації нової юридичної особи, це договір про спільну діяльність за статтями 1130-1143 ЦК України. Учасники зобов’язуються спільно діяти для досягнення спільної мети, а якщо при цьому об’єднують свої вклади, такий договір називається договором простого товариства. Він обов’язково укладається письмово і добре підходить для конкретного проєкту чи сезону: спільної закупівлі добрив і пального, спільного збуту зерна, обробітку суміжних ділянок. Вкладом може бути не лише гроші, а й техніка, знання, навички, ділова репутація. Зверніть увагу, що за замовчуванням вклади вважаються рівними за вартістю (стаття 1133 ЦК України), тому грошову оцінку вкладу кожного учасника слід прямо записати в договорі. Ще важливіше, що внесене майно, а також вироблена продукція і доходи стають спільною частковою власністю учасників, якщо договір не передбачає іншого (стаття 1134 ЦК України). Тобто трактор, внесений як вклад, перестає бути тільки вашим. Якщо ви хочете зберегти право власності, прямо вкажіть, що передаєте в спільну діяльність лише право користування технікою.

У самому договорі обов’язково пропишіть, хто веде спільні справи і в яких межах, адже за загальним правилом кожен учасник може діяти від імені всіх, а згода всіх учасників на кожен правочин потрібна лише тоді, коли договір передбачає спільне ведення справ (стаття 1135 ЦК України). Також визначте порядок розподілу прибутку, покриття витрат і збитків, умови виходу учасника та повернення його вкладу. Якщо цього не зробити, прибуток і збитки розподілятимуться пропорційно вартості вкладів, а умова, за якою когось із партнерів позбавляють права на прибуток або повністю звільняють від збитків, є нікчемною (статті 1137 і 1139 ЦК України). Головний ризик такої моделі полягає у відповідальності. Якщо спільна діяльність пов’язана з підприємництвом, учасники відповідають за всіма спільними зобов’язаннями солідарно (частина друга статті 1138 ЦК України), тобто кредитор може стягнути весь борг з будь-кого з вас, а не лише «вашу частку». Щодо податків, якщо до договору не застосовуються особливості оподаткування спільної діяльності, кожен учасник перебуває на обліку і сплачує податки самостійно (пункт 64.6 Податкового кодексу), тому облік спільних доходів і витрат має бути прозорим із самого початку.

Для довгострокової співпраці, коли кожне господарство хоче залишатися самостійним, але потребує спільної інфраструктури, оптимальним є сільськогосподарський кооператив. Право фермерів створювати кооперативи прямо закріплене у статті 26 Закону «Про фермерське господарство», а порядок їх діяльності визначає Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію». Кооператив утворюється щонайменше трьома засновниками за рішенням установчих зборів, яке оформлюється протоколом. На зборах затверджують статут (можна працювати й на підставі модельного статуту) та правила внутрішньогосподарської діяльності, а документи на державну реєстрацію потрібно подати протягом 60 днів після зборів, інакше кооператив вважатиметься неутвореним (стаття 6 Закону). Кооператив може займатися виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом продукції, постачанням засобів виробництва та сервісним обслуговуванням своїх членів, причому як з метою прибутку, так і без неї. Управління побудоване на демократичних засадах, а в кооперативі, що діє з метою одержання прибутку, частина доходу може розподілятися у вигляді патронажних дивідендів, тобто пропорційно до того, наскільки активно кожен член працював із кооперативом. Статусу члена засновник набуває лише після внесення вступного внеску та вкладу, тож ці суми варто погодити ще на установчих зборах. А якщо кооперативу потрібні додаткові кошти на елеватор чи техніку, стаття 14 Закону дозволяє залучати інвесторів як асоційованих членів – вони отримують дивіденди на свій вклад, але мають лише дорадчий голос і не втручаються в управління.

Якщо ж партнери планують повноцінний спільний бізнес, залучення інвестора або можливість у майбутньому продати свою частку, найзручнішою формою буде товариство з обмеженою відповідальністю. Його учасники ризикують лише своїми вкладами, а не всім особистим майном, а детальні правила взаємодії, зокрема порядок голосування, виходу чи продажу часток, можна закріпити в корпоративному договорі (стаття 7 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Водночас ТОВ є окремим платником податків, потребує ведення бухгалтерського обліку, а майно, внесене до статутного капіталу, переходить у власність товариства.

Незалежно від обраної форми, головне правило одне: домовленості мають бути письмовими ще до того, як партнери вклали перші гроші. Окремо продумайте механізм виходу, тобто як і в які строки розраховуються з учасником, який вирішив піти, і що відбувається зі спільною технікою та правами оренди землі. Витрати на юридичне оформлення на старті завжди менші, ніж вартість судового спору про поділ комбайна чи врожаю.

Андрій ШАБЕЛЬНІКОВ – Керуючий партнер адвокатського об’єднання EvrikaLaw, голова Комітету Національної асоціації адвокатів із питань інвестиційної діяльності та приватизації

Як убезпечити себе під час купівлі вживаної агротехніки