За час існування Православної Церкви, якій вже близько двох тисяч років, змінилося багато форм суспільного і державного устрою, політичних і економічних систем. З цього є очивидним, як написано в посланні Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату (15 липня 2004 р.), що Церква не тільки не може згідно з державними законами, але й не повинна в силу своєї особливої природи прив’язуватися до скороминучих політичних питань чи поглядів. Разом з тим Церква не стоїть осторонь суспільства, і його політичні проблеми, які часто мають моральну природу, повинні бути предметом судження не тільки для політиків, але й для Церкви. Закон України про свободу совісті та релігійні організації (стаття 5) однозначно забороняє релігійним організаціям брати участь у діяльності політичних партій та вести агітацію за тих чи інших кандидатів на державні посади. Але протягом всієї історії незалежної України, а особливо останнім часом, — характер церковно-державних стосунків виявляє підкреслене взаємне бажання керівників політичних структур та певних церковних ієрархів вчинити Православну Церкву, яка незмінно має найбільшу довіру суспільства, — інструментом серйозного впливу на виборців у боротьбі за найвищу державну посаду. Українська Православна Церква Київського Патріархату (як і Католицька та Протестантські церкви України) неодноразово підкреслювала неприпустимість агітації релігійними організаціями за конкретного кандидата в президенти. Натомість УПЦ Московського Патріархату, яка й раніше не заперечувала мати становище піар-складової різних партій (зокрема безбожної комуністичної), послуговуючись засобами масової інформації, поширенням поліграфічної продукції, а інколи і відвертими політичними "проповідями" в часі Служби Божої, — послідовно і відкрито агітує за одного з кандидатів. Нещодавно на Волині ця Церква широко розповсюдила відозву Союзу православних громадян України "Православная церковь в опасности!" (додаток), в якій жахливо паплюжиться один з кандидатів на посаду президента, а інший безумовно прославляється. У зв’язку з цинічним порушенням і Закону Божого, і законів України, — Волинське єпархіальне управління Київського Патріархату: категорично засуджує такі дії Московської Церкви та наголошує, що не притаманною для релігійної організації діяльністю УПЦ МП компрометує і себе, і інші конфесії, і релігію як таку. Єпархіальне управління закликає вірних Московського Патріархату схаменутись і ще раз висловлює й підкреслює власну офіційну позицію щодо виборчої кампанії. 1. Витяг з послання Освяченого Помісного Собору УПЦ Київського Патріархату, який відбувся 15 липня 2004 р. у Києві, закликає: "Кожен з громадян нашої країни, в тому числі і вірних Київського Патріархату, має право і обов’язок вільно віддати свій голос на виборах Президента України за того кандидата на цю посаду, який, на його думку, найбільш гідний очолити нашу державу. Порушення права на вільний вибір, яким є також і маніпуляція результатами волевиявлення народу, є не тільки діянням, яке карається державними законами, але й зневагою Закону Божого, а тому кожного, хто зважиться вчинити таке порушення, чекає нелицемірний Божий суд". 2. Критерії, які згідно послання того ж Собору необхідно брати за основу свого вибору Президента України: "Керівництво українським народом вимагає від того, хто хоче взяти цей тягар служіння на себе, не тільки належних адміністративних навичок, але й високих духовних і моральних якостей. Найпершими серед них повинні бути любов до свого народу і своєї держави, бажання дбати про зміцнення суверенітету, політичної та економічної незалежності України, піднесення духовності українського народу на основі традиційних християнських та загальнолюдських цінностей". 3. В інтерв’ю "Громадському радіо" глава Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет заявив: "Ми не обмежуємо волевиявлення наших віруючих, вони можуть голосувати за ту чи іншу партію, але ми просимо, щоб вони притримувались принципу захисту інтересів української держави та Української Православної Церкви Київського Патріархату". 4. Позиція щодо виборчої кампанії преосвященного єпископа Луцького і Волинського Михаїла: "Православна Церква не має права компрометувати свою святість і непорочність відвертим пропагуванням конкретної особи, яка прагне осягнути вищі державні посади. Оскільки в майбутньому може статись так, що вона з огляду на власну духовну неміч своєю діяльністю може підірвати Божественний авторитет цієї утвердженої Всевишнім спільноти. Єдине, що Церква може і повинна робити — це вказувати на загальні якості, якими має володіти кандидат на високу посаду з точки зору православних віровчення та традиції, а також молитись за справедливі вибори та вільне волевиявлення грамадян". 5. Вищевказана заява Волинського єпархіального управління Київського Патріархату в жодному разі не виявляє упереджень щодо кандидатів у Президенти, поважаючи вибір мільйонів їхніх прихильників, а лише підкреслює ту позицію Православної Церкви щодо виборчої кампанії, яка й повинна бути згідно християнського віровчення та законодавства України. Після виступу прес-секретар відповів на питання журналістів, яких цікавило: чим на думку Київського Патріархату викликана така діяльність Московської Церкви, які є факти її незаконної політичної діяльності, наскільки така позиція МП є впливовою чи шкідливою для її вірних та інше.