Вiталiй Володимирович уже давно став улюбленцем телевiзiйникiв. Нашi колеги, бува, навiть провокують тренера на "перли". Проте в розмовi з кореспондентом "Експресу" "Кварц" явив себе у трохи незвичнiй iпостасi...
...Поки пан Кварцяний вирiшує поточнi питання, оглядаю його кабiнет. Битий життям та журналiстами тренер, вочевидь, вирiшив самоудосконалюватися. Куди не кинь оком -- на стiнах таблички: "Мовчання -- золото" (Кварцяний пояснює, що ця табличка з'явилася пiсля того, як функцiонери ПФЛ оштрафували його на сiм тисяч доларiв); "Досягай мети, яку поставив, а не зосереджуйся на дурнях i на тому, що i хто сказав" (це, очевидно, про журналiстiв); "Нiколи не кажи того, що думаєш"; "Нiколи не буває так кепсько, щоб не було ще гiрше".
-- Вiталiю Володимировичу, а коли вам буває зовсiм кепсько?
-- На роботi. Колись я не напружувався на тренуваннях чи пiд час матчiв. Так, деколи бiгав пiд час матчу до поля, кричав, але це траплялося нечасто. Тодiшнi гравцi знали своє завдання на полi й виконували його.
-- А що з ними сталося за цi роки?
-- Не знаю, може, я бурмочу багато зайвого про молодих. Менi вже п'ятдесят три роки... Пам'ятаю, як тодi грали! (Команда Кварцяного у 1989 роцi стала чемпiоном України. -- Авт.). Так, швидкостi не такi стрiмкi були, сьогоднi гравцi потужнiшi. Тодi все ж талановитiших було бiльше, тому формувати тактику було легше. Розкажеш, покажеш -- i через два-три тренування вони виконували це пiд час матчу. Погано грати не могли! Вони не вiдпихалися вiд м'яча, як ото сучаснi футболiсти, а нiби зливалися з ним. Сьогоднi ж футболiст i м'яч -- це два рiзнi предмети.
-- Ви майже завжди незадоволенi своїми гравцями...
-- Буває. Просто у мене вiчне питання до вiддачi гравцiв на полi. У них немає того, перепрошую, святого ставлення до матчу. Гра -- це ВСЕ! А вони не розумiють.
Але це ще пiвбiди. Нинi гравцi зазвичай на полi лишень вiдбувають роботу, а не грають для глядачiв. Оце найголовнiше.
Не зайво звернути увагу i на ставлення футболiстiв до себе. Я, наприклад, займався футболом з п'ятого класу. Тодi не пропустив жодного тренування. Не зважав на дощ чи снiг, -- бiг на стадiон.
-- Може, гравцям забагато платять?
-- Може. Колись гравець мусив рокiв п'ять вiдгарувати, щоб отримати квартиру. Про автомобiлi йшлося тiльки для зiрок. А на зарплату гравцi могли хiба якого килима купити, харчi дефiцитнi.
-- А вам радять трiшки стримуватися?
-- Так, кажуть: ти ж дивися, телекамери ловлять кожне твоє слово. Розумiєте, не хочу удавати з себе когось iншого, нiж є насправдi. Чесно: менi часто байдуже, що про мене подумають. Я на роботi, я такий, як є, i одягати маску не буду.
-- Ви штрафуєте гравцiв, якi запiзнюються на тренування?
-- Аякже, по-iншому бути не може. Я людина пунктуальна i вимагаю дисциплiни вiд усiх, з ким працюю. Але завжди зрозумiю футболiста, який спiзнився. Принаймнi я навчився розпiзнавати, коли футболiсти брешуть i викручуються.
-- Ви часто змiнюте гравця вже на 15-й чи 25-й хвилинi матчу. Часто вболiвальники смiються з цього...
-- Так, це моя особливiсть. Проте я таке практикую ще з вiсiмдесятих рокiв. Пам'ятаю, моє "Торпедо" грало у другiй лiзi. Наш лiдер Федецький першi сiм хвилин на полi смiявся i жартував iз товаришем з команди-суперницi. Я його вiдразу ж замiнив. Це, до речi, не рекорд, бо я змiнював гравцiв i на третiй, i на п'ятiй хвилині... Якщо гравець вийшов на поле байдики бити, я не вагаюся й вiдправляю його на лавку для запасних...
-- Ви не забобонний?
-- Були в мене талiсмани. Дехто радив менi й дещо їсти перед матчами... Мої команди колись перед iграми їздили дивитися новi детективи. На обiд давали тiльки особливий бульйон. А ще на матчi виїздили тiльки пiсля пiснi Анни Герман "Один раз в год сады цветут...".
-- Вам часто закидали органiзацiю договiрних матчiв. Вони є в Українi чи нi?
-- Я вважаю, що ця хвороблива тема навiяна букмекерськими конторами. Жоден тренер чи футболiст не планують грати договiрнi матчi. Як ви собi це уявляєте?!
А букмекери не хочуть багато програвати, тому й роблять винними команди. Я бував у бувальцях, всiляке побачив i не можу сказати, що святий. Але твердо запевню, що не прихильник договiрних матчiв. Такi матчi б'ють по глядачах, для яких ми граємо...
-- Обговорюєте з колегами суддiвськi помилки?
-- Насамперед погано, що суддями сьогоднi не стають колишнi футболiсти. Пам'ятаєте таких класних суддiв, як П'яних, Панчика, Авдиша? Вони колишнi футболiсти, якi розумiються на грi. Усi тренери i гравцi розумiють проблему, але вдiяти нiчого не можуть.
Треба всiм зiбратися i сказати: будемо жити за правилами. Вважаю, що мають бути дуже суворi штрафи. Щоб усi знали, що за помилки арбiтр потерпить фiнансово або, наприклад, дiстане дисквалiфiкацiю на рiк.
-- Нещодавно ви перебули мiкроiнсульт. Вiдтодi щось змiнилося у вашому життi?
-- Я трохи полежав в лiкарнi, але потiм пiшов додому i вийшов на роботу. Я дуже переживав за те, скiльки всього не зроблено. Хочеться усе доробити i щось виграти в Луцьку. Так, я за свою кар'єру вигравав чемпiонат України в другiй i першiй лiгах, був за кiлька крокiв вiд "бронзи" у вищiй лiзi. Але хочеться бiльшого...