На черговому засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради розглядали важливе медико-соціальне питання – стан захворюваності на туберкульоз та хід виконання Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002 – 2005 роки. Головним доповідачем виступав начальник управління охорони здоров’я Луцького міськвиконкому Федір Кошель. Він проінформував про динаміку захворюваності на туберкульоз в Україні, загалом, та у Волинській області та Луцьку, зокрема. Наразі, всього на обліку в облтубдиспансері з приводу захворювання на туберкульоз перебуває 1383 міських громадян, з них 530 хворіють активною формою туберкульозу (в тому числі 118 хворих, які виділяють мікробактерії туберкульозу). Захворюваність на туберкульоз є високою і перевищує середньообласні показники. За 9 місяців поточного року спостерігається ріст захворюваності на 6,8 % в порівнянні із аналогічним періодом попереднього року, проте такі тенденції не стосуються вікової групи дітей та підлітків, де навпаки, показники захворюваності залишаються низькими. Загальновідомо, що туберкульоз – хвороба бідних, невлаштованих у житті верств населення. Цю тезу підтверджує статистика хворих у Луцьку. Так, 70 % хворих відносяться до соціально-дезаадаптованих верств населення: громадяни, які знаходяться за межею бідності, безпритульні, алкоголіки, наркомани, жебраки, особи, які повернулися з місць позбавлення волі.

В рамках Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз, за словами Федора Кошеля, в даний час є достатнє забезпечення протитуберкульозними препаратами (3,10 грн. на 1 ліжко-день) та харчуванням у стаціонарі (6,20 грн. на 1 ліжко-день), проте, загалом, стаціонарна допомога хворим бажає бути кращою. Матеріально-технічна база облтубдиспансеру незадовільна. Приміщення потребує капітального ремонту. Площа на 1 ліжко становить 2,8 кв. м., нормативний показник – 7,5. Також профілактичні роботи по уникненню захворювання на туберкульоз малоефективні, оскільки у суспільстві практично відсутнє розуміння проблеми тубінфікування. Для подолання проблеми поширення захворювання варто рекомендувати директорам та власникам підприємств та установ, працівники яких постійно контактують із людьми, проходити щорічне колективне обстеження. Поки що такою процедурою охопленні працівники сфери торгівлі, харчування тощо, хоча у співробітників, на приклад, банків, на жаль, не менше шансів підхопити цю складну хворобу.

Не один рік ведеться мова про необхідність перенесення облтубдиспансеру із густонаселеного району міста. Оскільки хворі (навіть із відкритою формою) вільно пересуваються по диспансеру та за його межами, це створює додаткові шляхи розповсюдження хвороби. Впровадження на державному рівні примусового лікування хворих на активний туберкульоз та введення правової відповідальності за ухилення від лікування також частково допомогло б поліпшити результати боротьби із захворюванням.

Заслухавши інформацію, члени виконкому рекомендували доопрацювати запропоновану Міську програму боротьби із захворюванням на туберкульоз. Важливо, щоб вона містила тільки реальні кроки-етапи впровадження. Проте, конкретизація складових такої програми буде безрезультатною до того часу поки суспільство не зрозуміє, що боротьба із хворобою – завдання не тільки медиків, тобто хвороба – проблема не тільки медична, а й соціальна