Андрій Шевченко напередодні вручення головного індивідуального призу року -"Золотого м'яча", дав інтерв'ю журналу PROспорт, у якому зокрема заявив: "Так, я чув і читав таке, що, мовляв, Шевеченко цього року кращий. Але нехай про це судять інші, не я. Я не з тих, хто кричить про свої достоїнства на кожному куті. Я знаю, чого вартий у футболі, і просто намагаюся максимально добре робити свою роботу - у кожній грі. "Золотий м'яч" був би кращим свідченням того, чого я досяг у футболі, від найпершого у своєму житті удару по м'ячі до сьогоднішнього дня.
Своєю найдужчою якістю Шевченко назвав свою голову - свої "здатності не зупинятися перед перешкодами. Якщо щось встає на моєму шляху, я завжди знаходжу сили, варіанти й шляхи подолання. На відміну від багатьох футболістів з колишнього СРСР, я ніколи не здавався, не опускав руки".
На питання, чому Шевченко назвав свого новонародженого сина Джорданом, Андрій відповів так: "Я хотів, щоб у мого сина було англосаксонське ім'я. Я навіть і не думав називати сина Олексієм або Володимиром. Моя дружина - американка, і мені було набагато простіше ввійти в культуру, ніж їй - у мою. Я хочу, щоб мій син став громадянином світу, вихованцем різних культур і впевнено говорив і по-російськи, і по-англійськи, і по-італійськи".
www.sports.ru
P.S. Про патріотичність Андрія Шевченка, як громадянина України буо сказано багато, залишимо це на його совісті. Дивує інше. В різноманітних інтерв`ю закордонним виданням Шевченко постійно наголошує, що його улюблений поет Тарас Шевченка. З нинішніх відривків інтерв`ю форварда стає зрозуміло, що українська культура для Шевченка, який прожив в Києві 19-ть років – є надто складною, а знання української мови для його нащадка необов`язкове. Хоча, й сам Шевченко на українській розмовляє неначе за іноземній, хоча, це вже зовсім інша історія…