Стратегічний вектор розвитку галузі до 2030 року.Оманські метзаводи впевнено розширюють присутність на зовнішніх ринках. Цьому сприяють 3 чинники. По-перше, переважання прокатних потужностей над внутрішнім попитом на ключовий продукт, арматуру. По-друге, це масштабні індійські інвестиції в національний металургійний сектор. По-третє, суворий захист внутрішнього ринку від імпорту. Саме він створює привабливі умови для інвестування, гарантуючи високе завантаження прокатних станів, пише GMK Center.

Галузеве резюме

Виплавка сталі в Омані стабільно тримається на рівні 3 млн т на рік, значно перевищуючи внутрішнє споживання готової сталі. Це робить Султанат великим регіональним експортером напівфабрикатів.

Місцеві заводи із надлишком покривають внутрішній попит на сортовий прокат. У сегментах плоского прокату і спецсталей ринок залишається повністю імпортозалежним. Тому загальна забезпеченість Оману власною металопродукцією становить приблизно 60–65%.

У сегменті будівельної арматури і дрібносортного прокату частка місцевих виробників досягає 100%, у фасонному прокаті й сталевих трубах — 50–55%. Через відсутність станів гарячої і холодної прокатки весь попит на плоский прокат (орієнтовно 220–260 тис. т на рік з урахуванням трубної заготовки і штрипсу) повністю покривається зовнішніми поставками.

Номінальна потужність прокатного стана — 1,4 млн т на рік. Останнім часом завдяки оптимізації процесів він випускає 1,56–1,6 млн т. Надлишкова продуктивність сталеплавильного комплексу дає змогу відвантажувати на ринок товарну заготовку. Як місцевим перекатникам, так і на експорт.

Найбільші перекатники:

Інвестиційна активність: JSIS і JS-2

JSIS у 2021–2026 роках сфокусувалася на системному усуненні вузьких місць, автоматизації прямої гарячої посадки і підвищенні продуктивності наявних агрегатів.

До 2021-го паспортна потужність сортопрокатного стана Danieli на заводі в Сохарі становила 1,4 млн т на рік за проєктної швидкості подачі заготовки 205 т на годину. Завдяки модернізації автоматики, оптимізації калібрування валків і роботи чистових блоків показник зріс до 222–236,6 т/год. Компанія завершила 2025-й із рекордним значенням для станів цього типу – 1,56 млн т готової продукції.

Серед інших значущих поліпшень:

На колишній Sohar Steel після входження Jindal Group сортопрокатний стан переведено на ефективну технологію гарячої посадки. Раніше заготовку повністю охолоджували на складі, перед прокаткою її нагрівали в методичній печі «з нуля». Це призводило до великих додаткових витрат газу.

Зараз налагоджено стабільні прямі поставки з машини безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) на сусідньому комплексі JSIS. Звідти заготовка надходить з високим рівнем залишкового тепла. Це дало змогу мінімізувати витрати на її нагрів перед прокаткою. Собівартість тонни прокату на Sohar Steel знизилася до рівня основного заводу JSIS.

На МБЛЗ виконано такі модернізації:

Інвестиційна активність: Al Jazeera Steel Products Co.

Модернізація виробничого комплексу в Сохарі у 2021–2026 роках полягала в глибокій автоматизації контролю якості для експортних ринків і адаптації до нових міжнародних стандартів:

На лініях електрозварних труб (ERW) виконано доопрацювання формувальних вузлів під вимоги стандарту API Q1 (10-та редакція). Раніше отримані заводом стратегічні допуски API 5L (включно з рівнем вимог до продукції PSL2 для роботи в кислих середовищах Sour Service згідно з Annex H) підкріплено впровадженням систем автоматизованого наскрізного контролю.

Це технологічна модернізація для ринку США. У вересні 2026 року Al Jazeera Steel створила там 2 дочірні структури для зміцнення позицій в умовах тарифних бар’єрів.

Це знизило питомі витрати цинку при одночасному підвищенні адгезійних властивостей, під суворі інфраструктурні вимоги замовників із ЄС.

Інвестиційна активність: MISCO, Magan Steel, Muscat Steel

MISCO до зупинки потужностей у 2023 році встигла запустити сучасну кисневу станцію вартістю $26 млн. Потім завод зупинився через корпоративні та фінансові складнощі. Програми модернізації прокатного обладнання було «заморожено».

Jindal Group у травні 2026-го завершила поглинання MISCO і взяла комплекс під своє операційне управління. Зараз відбувається аудиторське переналаштування сортопрокатного стана під випуск високоміцної термозміцненої арматури за стандартами CARES (Велика Британія) та ASTM/BS у діаметрах від 8 до 40 мм. Jindal підганяє обладнання MISCO під свої канали продажу в країнах Ради співробітництва арабських держав Затоки (GCC) та Європі.

Розробляється схема подавання HBI/DRI і товарної заготовки від Jindal Shadeed на потужності MISCO. Це дасть змогу знизити залежність MISCO від імпортного металобрухту та підвищити якість готового прокату за показником небажаних домішок.

На заводі Magan Steel в Аль-Бураймі у межах інвестпрограми, запущеної на стику 2025–2026 рр.в, завершується доопрацювання лінії термозміцнення. Це дасть змогу підприємству гарантовано витримувати жорсткі допуски за кутами згину та повторного згину для важких профілів арматури класів BS 4449 Grade B500B і ASTM A615 Grade 60.

Проєкт деботлнекінгу чистової групи клітей та автоматизації різальних летючих ножиць спрямований на глибоку стабілізацію геометрії за високошвидкісного прокатування великих діаметрів (25–32 мм) для висотних та інфраструктурних об’єктів. Раніше під час виробництва цих продуктів стан стикався з обмеженнями за точністю порізки та швидкісними режимами.

Паралельно впроваджується система наскрізного маркування та простежуваності партій прокату (Digital Product Passport). Для перекатника це критично важливий апгрейд: закуповуючи квадратну заготовку в різних постачальників, завод гарантує забудовнику точний хімічний склад і механічні властивості кожної бухти або пачки арматури.

На заводі Muscat Steel Industries у процесі поетапної модернізації, завершеної до 2026 року, на безперервній групі клітей сортового стана встановили сучасні лазерні профілометри й оновлені летючі ножиці високої точності.

Це дало змогу доопрацювати прокатний стан для жорсткого дотримання допусків щодо овальності та кроку витків рифлення для високоміцної арматури 8–32 мм за стандартами BS 4449 Grade B500B/B500C.

Цех вторинної переробки (виробництво арматурних каркасів і важкої сітки) пройшов глибоку автоматизацію програмного забезпечення та систем ЧПУ. Оптимізовано розкрій покупної заготовки, скоротилися відходи під час формування складних каркасів і сіткових карт.

«Зелена» перспектива

Наявність дешевого газу та величезний потенціал відновлюваної енергетики обіцяють перетворити Оман на ключового постачальника екологічно чистої металізованої сировини для преміальних ринків Європи та Азії.

Стратегічним драйвером виступає проєкт Green Metallic Mega Hub вартістю близько $5 млрд. Про його реалізацію оголосив бразильський гірничорудний гігант Vale. У межах майбутнього комплексу в Дукмі планується масштабне виробництво низьковуглецевих окатків Vale. На цій сировинній базі залучені інвестори розвиватимуть потужності з випуску HBI/DRI для експорту.

Передбачено поетапний перехід технологічних платформ (типу Energiron/Midrex) з природного газу на 100 % «зелений» H2. Його генерація планується в кооперації з оманською державною компанією OQ Alternative Energy (OQAE). Влада виділила OQAE величезні площі під СЕС і ВЕС. Компанія підписала зобов’язувальну угоду про постачання 105 МВт «зеленої» електроенергії для Green Metallic Mega Hub.

Заявлена річна потужність проєкту — 5–7 млн т низьковуглецевої продукції. Нині він перебуває на стадії базового проєктування FEED і підготовки до ухвалення остаточного інвестиційного рішення FID. Очікується, що питання його затвердження буде винесено на розгляд ради директорів Vale до кінця 2026 року.

На стадії комерційного аналізу та підготовки до pre-FEED перебуває проєкт японських Kobe Steel і Mitsui&Co. Заявлена потужність комплексу — 5 млн т DRI/HBI на рік. Виробництво буде орієнтоване на експорт до Азії та на преміальний ринок ЄС. Проєкт базується на технології MIDREX Flex. Спочатку передбачається використовувати NG з подальшим переходом на 100% «зелений» H2.

Попри підписану угоду про резервування земельної ділянки поруч із портом Дукм, проєкт значно відстає від раніше задекларованого графіка. Остаточного інвестиційного рішення не ухвалено. Це зміщує реальні строки запуску виробництва за горизонт 2029–2030 рр.

Ще одним великим заявленим гравцем в економічній зоні Дукм є сінгапурська компанія Meranti Green Steel з проєктом потужністю 2,5 млн т «зеленого» HBI на рік. Оманське підприємство має забезпечувати сировинну базу для EAF-заводу компанії в Таїланді (2,5 млн тонн HRC) та європейських трейдерів і дистриб’юторів (Thyssenkrupp Materials Trading, Glencore і Interfer).

Увесь річний обсяг випуску I черги майбутнього підприємства вже розподілено в межах довгострокових попередніх угод про викуп продукції (offtake agreement). Оманська держкомпанія IGC виділила майбутньому підприємству умовні ліміти на газ. Ліміт прив’язано до зобов’язання Meranti використовувати у виробництві H2. Стартувати планується з міксу NG і 11,5–15% «зеленого» H2. Поступово частка водню зросте до 85%.

Проєкт відстає від початкового графіка. FID перенесено на кінець 2026 року, старт робіт на майданчику очікується не раніше від середини 2027-го. Планові строки запуску комерційного виробництва перенесено на 2030 рік.

Jindal Group будує в Дукмі комплекс NG-DRI-EAF (з подальшим переходом на 100% H2) потужністю 5 млн т сталі на рік. Основна продукція майбутнього підприємства Vulcan Green Steel (Jindal Steel Duqm) — низьковуглецеві «зелені» сляби преміальних марок для подальшого перекату. Проєкт має 100 % експортну орієнтацію. Його майбутні обсяги вже законтрактовані пулом закордонних споживачів, включно з Volkswagen AG. Отже, він не вплине на оманський ринок готового прокату.

Захист внутрішнього ринку

Специфіка захисту оманського сталевого сектору від конкуренції з імпортом полягає у відсутності власних тарифних бар’єрів. Стягуються лише наднаціональні мита за рішеннями Постійного комітету з боротьби зі шкідливими практиками в міжнародній торгівлі держав-членів GCC. Тобто. це заходи, спільні для всіх учасників організації:

Чому Оман не запроваджує власні мита? По-перше, висока конкурентоспроможність місцевих інтегрованих потужностей. Це знижує залежність від захисних тарифів порівняно з країнами-імпортерами без власної виплавки сталі.

По-друге, головним бар’єром для імпорту сталі в Оман є нетарифне регулювання. Передусім це ліцензування. Ввозити сюди сталь можуть лише компанії, зареєстровані в Омані. Вони повинні мати чинну ліцензію Міністерства торгівлі, промисловості та просування інвестицій Оману (MoCIIP).

Для імпортованої сталі обов’язковою є наявність сертифікатів відповідності CoC, виданих установами, акредитованими Генеральним директоратом стандартизації і метрології (DGSM) MoCIIP. Без верифікації ліцензії та схвалення CoC з боку DGSM митне оформлення вантажу автоматично блокується на рівні національної електронної системи Bayan.

Локалізація — вкрай ефективний бар’єр для іноземної сталі на ринку Оману. Тут діють програми ICV (In-Country Value). Передусім у державному секторі, інфраструктурних проєктах і нафтогазовій галузі.

Якщо місцевий завод виробляє потрібну номенклатуру (наприклад, будівельну арматуру або катанку певних марок), замовник фізично не внесе іноземний завод-виробник у вендорліст для свого проєкту.

За недосягнення заявленого відсотка локальних закупівель, включно з місцевою сталлю, на підрядника накладається штраф. Його утримує банк під час фінального платежу за проєктом.

Підрядник, який зірвав зобов’язання щодо ICV і потай ввіз імпортну сталь в обхід місцевих заводів, потрапляє у стопліст. Він на кілька років позбавляється права брати участь у будь-яких держтендерах Султанату.

Королівський указ №36/2008 (Royal Decree №36/2008 Issuing the Tender Law) законодавчо закріплює обов’язкові преференції для національних товарів під час держзакупівель. Ці норми також містяться в королівському указі №50/2019 (Royal Decree №50/2019 Issuing the Foreign Capital Investment Law) щодо захисту іноземних інвестицій.

Механізм розрахунку ICV і застосування цінових преференцій закріплено Положенням про локальний контент (Decision 174/2023) Тендерного комітету Оману. Виконання законодавства контролює Управління з державних проєктів, тендерів і локального контенту (PTLC). Це відомство створено королівським указом Royal Decree 57/2025 на базі Генерального секретаріату Тендерного комітету. Має розширені повноваження, підпорядковується безпосередньо Раді міністрів.

Висновки

Реалізована модель розвитку сталевої індустрії перетворила Оман з імпортозалежного ринку на потужний експортний хаб. Поєднання тарифних бар’єрів GCC, наскрізного технічного фільтра MoCIIP і програм ICV надійно захистило внутрішніх виробників. Це створило сприятливі умови для масштабного припливу іноземних інвестицій у галузь.

Синергія традиційних потужностей із високим ступенем локалізації в Сохарі та мегапроєктів «зеленої» металургії в Дукмі забезпечує гравцям гарантоване завантаження станів і низьку питому собівартість продукції. У результаті оманська сталева галузь отримує міцний фундамент для довгострокової експансії на преміальні ринки США, Європи та Близького Сходу до 2030 року.