У Луцьку не знають як дати раду одинадцятьом громадянам Сомалі, яких доля закинула в край озер та лісів. Їхня історія почалася у травні цього року, коли сомалійці літаком дісталися із Могадішо Москви, а звідти доїхали до України. Тут невідомий поки перевізник, який за свої послуги правив по 2,5 тисячі доларів з кожного, зник і африканці самотужки мали діставатися омріяної Європи. Нелегалів затримали вже польські прикордонники і депортували в Україну. Донедавна сомалійцями опікувалися прикордонники, аж поки чорношкірі гості не подали заяву на отримання статусу біженця. Біженцями їх ще не визнали, бо як розповів заступник начальника управління у справах національностей, міграції та релігій обласної адміністрації Олександр Кравчук, піймали їх як нелегалів у Польщі, а статус біженця вони захотіли отримати в Україні. А чому африканці не захотіли стати біженцями у Росії? Тепер сомалійці оскаржують це рішення української влади і продовжують жити в Луцьку, винаймаючи трикімнатну квартиру ледь не в центрі міста, на вулиці Гулака-Артемовського, 1. Ними опікується обласне представництво профспілки „Солідарність”. Цікаво, що якщо африканці таки отримають статус біженця за етнічними переслідуваннями, їм „світить” 17 гривень одноразової допомоги. Так велить закон. Щоправда ніхто не може достеменно сказати, що робитимуть у Луцьку 11 сомалійців, з яких тільки один знає російську, а троє англійську мови? Може у футбол гратимуть? „Волині” таланти потрібні...