Українські виробники оптоволоконних дронів зіткнулися з різким подорожчанням матеріалів. Через війну та бум штучного інтелекту попит на оптоволокно зростає, тож за китайські поставки доводиться конкурувати як із росією, так і зі світовими датацентрами. Щоб менше залежати від імпорту готових компонентів, українські компанії почали самі виготовляти котушки для FPV-дронів із закупленого оптоволокна.

Про це повідомляє Ars Technica з посиланням на представника відділу досліджень і розробок української компанії BlueBird Tech Олексія. 

За даними, які наводить Ars Technica, лише рф у 2025-му році закупила понад 60 млн км оптоволоконного кабелю — це більше ніж 10% світового виробництва. Раніше частка росії у глобальному попиті не перевищувала 1%.

Також оптоволокно масово закуповують компанії, які будують датацентри для штучного інтелекту. За прогнозом дослідницької компанії TrendForce, у 2026-му році світовий дефіцит оптоволокна може сягнути 180 млн км.

«Якщо порівнювати ціни на оптоволокно у 2025-му та 2026-му роках, ми побачили зростання приблизно у 6–10 разів», — розповів Олексій.

Китай залишається головним джерелом оптоволокна для українських виробників. Часом його купують через посередників в інших країнах, проте китайське походження матеріалу зазвичай не змінюється. 

За словами представника BlueBird Tech, траплялися випадки, коли китайські виробники прямо повідомляли українським покупцям, що не можуть надати їм матеріал саме через те, що вони з України. А росія, натомість, має значно простіші логістичні маршрути з Китаю, що полегшує їй закупівлю компонентів.

До того ж, українським компаніям доводиться враховувати також і тривалість доставки. Адже навіть після прибуття вантажу в Україну можуть виникати затримки. Наприклад, через повітряні тривоги, під час яких зупиняються митні процедури.

Тому, щоб менше залежати від китайських постачальників готової продукції, частина українських виробників змінила підхід до закупівель. Тепер замість готових маленьких котушок для FPV-дронів вони закуповують оптоволокно на великих котушках, а потім самостійно перемотують його на менші, призначені для дронів.

Такий підхід може дещо здешевити готовий виріб, але головна перевага — контроль якості. Адже, за словами Олексія, у готових котушках із Китаю трапляються дефекти. А якщо волокно пошкодиться або обірветься під час польоту, оператор може втратити зв’язок із дроном.

Утім, перейти на власне намотування можуть не всі. Для цього потрібні спеціальне обладнання, перевірка якості та навчені працівники. Великі виробники мають більше можливостей організувати такий процес, тоді як менші компанії часто продовжують купувати готові котушки.

Також ще однією проблемою є нестача людей, які вміють правильно виготовляти котушки. Адже, за словами Олексія, в українських університетах немає спеціалізованих програм, які готують фахівців саме для такого виробництва. Тому компаніям доводиться навчати працівників самостійно.

І це теж коштує грошей, адже поки новачки опановують технологію, вони помиляються та псують матеріал. А для практики може знадобитися багато кілометрів оптоволокна.

До того ж, навіть автоматизоване обладнання не розв’язує проблему повністю. Його потрібно правильно налаштувати, а готову продукцію — ретельно перевірити.  А ще частину котушок із кожної партії потрібно встановлювати на справжні FPV-дрони та випробовувати в польоті.

Раніше dev.ua писав, що українські оборонні виробники змушені витрачати дедалі більше коштів не лише на самі компоненти, а й на забезпечення їхніх поставок. CEO BlueBird Tech Валерій Зарубін розповідав, що компаніям доводиться заздалегідь оплачувати великі партії комплектуючих, а потім чекати на їхнє виготовлення, доставку та проходження митниці. Через це значні суми можуть залишатися замороженими на кілька місяців, ще до початку виробництва.

За його словами, навіть один день простою виробництва може коштувати щонайменше мільйони гривень, тому компанії намагаються заздалегідь створювати запаси компонентів і не допускати зупинок.