Серпень та вересень 2004 року: 90-річчя початку І світової війни та 65-річчя початку ІІ світової війни

У Волинському краєзнавчому музеї в експозиції відділу давньої історії діє виставка “У прифронтовій смузі: Волинь у 1914-1918 роках. (До 90-річчя початку І світової війни)”. У роки Першої світової війни Волинь стала ареною широкомасштабних боїв, передислокації великої кількості військ. Виставка знайомить з історією Волині у ті часи, коли на більшості її території відбувалися тривалі та затяжні бої, з історією Луцька у 1914-1918 роках. Представлені унікальні експонати (деякі – вперше): документи, фотокартки. Серед них: фото як знімали дзвони у Луцьку російські воїни 1914 р., фото волинян - учасників І світової війни: Сац В., Андрійчук М. (Луцьк), Соколовський П. (Берестечко), Бондарчук П., художник Г.Остапенко (автор багатьох малюнків з сюжетами про війну, у 1920-х роках працював у Ковелі), Є.Степаненко, фельдшер С.Миронюк із сім’єю. Унікальні фотокартки про перебування російських воїнів у Луцьку, Колках, окопи та спостережні пункти 306-го Мокшанського полку на Маневиччині. Оригінали вдало доповнюється копійними матеріалами наказів по Південно-Західному фронту, підписаних генералом О.Брусиловим, видами Луцька, Торчина, Олики, виконані фотографами та художниками Л.Сологубом та Г.Лукомським, світлина про братання російських та австрійських солдатів у с.Шельвів (30 км від Луцька) у 1917 році. Представлені також підбірки журналів “Летопись войны” 1914-1917 років з матеріалами про Луцьк, зокрема про генерала А.Зайончковського – учасника операції по захопленню Луцька у 1915 році та генерала Л.Каледіна – визволителя міста у 1916 році. Виставка доповнює стаціонарну експозицію відділу давньої історії Волинського краєзнавчого музею, яка присвячена подіям 1914-1918 років. В експозиції розміщені також матеріали про евакуацію волинян у 1914 році, діяльність українських січових стрільців на Волині, польських легіонів Ю.Пілсудського на Маневиччині, Брусиловський прорив 1916 року, подвиг розвідника Купріяна Сивого із Боратина. Розміщений чисельний документальний та речовий матеріал, зокрема: нагороди, значки військових підрозділів (російських, австрійських, німецьких), військова амуніція, зброя, карта, складена П.Тутковським, листи з фронту тощо. Багато матеріалів виставки та експозиції розповідає про Луцьк у 1914-1918 роках.

Історична довідка (Луцьк під час І світової війни). Влітку 1915 року Луцьк, як і вся Західна Волинь, був окупований австрійськими та німецькими військами. Російські війська поспішно покинули місто, не здійснивши організації евакуації міського населення. Самотужки мешканці Луцька, і в їх числі представники міського управління, виїжджали із Луцька на свій страх і ризик в ніч з 28 на 29 серпня 1915 р. Багато лучан було евакуйовано в Харківську губернію і в центральні губернії Росії. Назад вони повернулися навесні-восени 1918 р. Всього ж з Луцька виїхало ¾ населення. 31 серпня у місто вступили австро-угорські війська. З осені 1915 і до весни 1916 р. на Волинській землі відбувались бойові дії позиційного характеру. Ворогуючі сторони докладали багато зусиль, щоб добитися розгрому противника. Значно виснаживши свої матеріальні і людські ресурси, вони так і не досягли бажаних результатів. Війна, яку мріяли завершити швидко, перетворювалась у затяжну. Єдиний випадок перерви фронтового затишшя – Луцька наступальна операція російської армії у вересні 1915 р. В стратегічному плані – це показова військова операція. Генерал О.Брусилов планував нанести удар по лівому флангу 4-ої австрійської армії, відкинути ворога за річку Стир і зайняти міста Рожище і Луцьк. Наступ розпочався 1 вересня 1915 р. Його розпочав 30-й корпус генерала А.Зайончковського, що був посилений 4-ою стрілецькою Залізною дивізією генерала А.Денікіна. Між двома генералами виник конфлікт. Брусилов пізніше згадував: “Денікін, не посилаючись на жодні труднощі, кинувся на Луцьк єдиним махом, взяв його, під час бою сам в’їхав на автомобілі у місто і звідти прислав мені телеграму, що 4-а стрілецька дивізія взяла Луцьк”. Після цього А.Зайончковський доніс про взяття його частинами Луцька. Але на його телеграмі Брусилов зробив жартівливу помітку: “...і взяв у полон генерала Денікіна”. За взяття Луцька 26 вересня 1915 р. Денікін отримав звання генерал-лейтенанта. Залізна дивізія втратила 40% свого особового складу. Однак, Луцьк із незрозумілих причин було наказано залишити. Уздовж вулиці Рівненської після окупації Луцька австрійськими військами розташовувалися різні армійські побутові служби: склади, майстерні, пральні, пекарні та етапні лазарети. Під час окупації міста австрійцями у Луцьку з’явилися українські січові стрільці. Відповідно до наказу Начальника команди 4-ої австрійської армії від 29 січня 1916 р. у Луцьк прибула група старшин УСС на чолі з М.Гаврилком, що створили “вербунковий комісаріат”. Під прикриттям вербування добровольців розпочалася культурно-освітня праця галичан на Волині. Так, завдяки війні у Луцьку було відкрито вперше за часів російського панування українську національну школу. При сприянні січових стрільців почала виходити також українська преса, зокрема “Луцькі новини”. Розвал австрійської імперії динамізував стосунки між українцями і поляками на Волині. У Луцьку напередодні Першої світової війни проживало 2 тис. поляків на 30 тис. жителів. А після її завершення – 600 чоловік (для порівняння, вже у 1937 р. – 14 тис. на 40,5 тис. загальної кількості населення). В листі невідомого українського вчителя з Луцька, якого він надіслав до українського політичного осередку у Відні в січні 1916 року йшлося: “Ввічливо прохаю Спілку Визволення України звільнити нас від польського насилля... Ми надіялися бути під австрійською владою, а опинилися в польському ярмі, що ще гірше від російського. Командування округу – польське, етапна команда – польська, уряд міста – польський. Я вже сиджу чотири місяці без роботи і без хліба, а моя родина – п’ять осіб. Мені не дають жодної можливості заробітку й загрожують мені та не дозволяють учити шкільних дітей. Українці не допускаються до жодної служби”. Важливе місце в історії Першої світової війни займає військова операція, що увійшла в історію війни під назвою Брусиловського прориву (за ім’ям командуючого Південно-Західним фронтом генерала Олексія Брусилова), і яку військові історики вважають найбільш вдалою операцією росіян за всю війну. Зосередивши значні військові сили на Волині, російська армія на світанку 22 травня (4 червня за н.с.) 1916 р. розпочала наступ Південно-Західного фронту. Найбільшого успіху було досягнуто в напрямку дії 8-ої армії генерала Каледіна. 25 травня 1916 р. місто Луцьк було звільнено від австро-угорських військ. Наприкінці червня – на початку липня 1916 р. в район Луцька почали перекидати частини Особливої 13-ої армії під командування генерала В.М.Безобразова для розгортання наступу в напрямі Брест-Кобрин-Пружани. Понад 20 тис. чоловік військових перебувало у Луцькому гарнізоні. Прифронтовий статус Луцька зумовлював певні особливості міського життя. Так, вже в грудні 1916 р. у місті було розміщено чотири військових госпіталі №№347, 348, 425, 508, а також 60-й епідеміологічний, які обслуговували хворих та поранених воїнів Особливої армії. Населення міста зазнало всіх жахів війни, перебуваючи у зоні військових дій Особливої армії. Значно постраждав Луцьк у грудні 1916 р. від бомбових ударів німецької авіації. Аероплани не лише бомбили місто, але й скинули чимало запалювальних засобів. Внаслідок цього Луцьку було завдано значних матеріальних збитків. 27 грудня 1916 р. комендант Луцька полковник Назимов видав навіть спеціальний наказ про дотримування мешканцями світломаскування та необхідність руху автомобілів у нічний час із вимкнутим світлом. Однак пожежі продовжувались. Лютнева революція 1917 р. у Росії торкнулася і Луцька. Серед солдат Особливої армії найбільш активно діяла більшовицька організація РСДРП (б). Незабаром була утворена у місті Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів. 27-30 березня 1917 р. у Луцьку відбувся також І-й армійський з’їзд представників військових частин Особливої армії. Тут же відбулися ІІ-й (23-25 квітня) і ІІІ-й (17-26 травня) 1917 р. армійські з’їзди, які підтримували Тимчасовий уряд і його курс на продовження наступу на фронті.

У складі однієї з військових частин Особливої армії у боях поблизу Луцька брав участь відомий авіатор і художник К.К.Арцеулов. У небі під Луцьком російський ас провів 18 повітряних боїв і з усіх вийшов переможцем. У 1915 році недалеко від Луцька рядовий австрійської армії, відомий у Чехії журналіст Я.Гашек (а пізніше – автор відомого роману “Пригоди бравого вояка Швейка”), добровільно здався у російський полон. У Луцькому гарнізоні в складі радіодивізіону в роки Першої світової війни проходив військову службу Сергій Вавілов – у майбутньому видатний радянський вчений, президент Академії наук СРСР. В умовах похідної лабораторії він проводив наукові дослідження. У Луцьку в жовтні 1916 р. С.Вавілов написав першу наукову працю “Метод визначення радіостанцій за силою прийому її роботи”. У роки світової війни в Луцьку зростає значення таких вулиць, як Воличка та Рівненська. Саме тут селилися біженці з Холмщини, розміщувалися рядові солдати Луцького гарнізону. В 1916 р. командування Особливої армії, що дислокувалося в районі Луцька, видало розпорядження спорудити на території замку дерев’яне приміщення театру. Пізніше він дістав назву “Замок Любарта”. Тут відбувалися вистави, концерти для офіцерів і солдат, цивільного населення, демонструвалися фільми. Про події у Луцьку часів Першої світової війни згадують у своїх споминах генерали О.Брусілов, А.Денікін, невідомий штабс-капітан 8-й армії (надруковано у російському журналі “Военная быль”, що виходив у Брюсселі), створено і художній твір – роман “Брусиловський прорив” учасника Луцької операції 1916 р. Сергія Сергєєва-Ценського.