23 лютого 2004 року в приміщенні Волинської обласної ради відбувалось засідання Волинської обласної територіальної виборчої комісії. Основним питанням порядку денного було розгляд рішення Луцького міського суду від 20 лютого 2004 року по справі № 2-1700/2004р. Нагадаємо, що суд постановив рішення обласної ТВК від 9.02.04р., яким визнано обраним депутатом Волинської обласної ради в окрузі № 19 Дзямулича І. В. Ц скасувати і тому, відповідно, зобовТязав ТВК вчинити дії відповідно до вимог ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад...». Отож, повернемось до засідання ТВК, на якому, окрім самих членів комісії, (їх було 11) були присутні: довірена особа кандидата в депутати облради Шиби Б.П., народний депутат України Володимир Налькович Бондар та кандидат в депутати облради Іван Васильович Дзямулич. Саме їх присутність додала засіданню ТВК дещо емоційного забарвлення. Після ознайомлення членів ТВК з рішенням суду більшість присутніх почали висловлювати своє обурення діями суду. Все зводилось до того, що ТВК за собою вини не бачить, тому і не розуміє, чому нардеп Бондар подавав до суду саме на комісію. Члени комісії апелювали до депутата із закидами, що мовляв слід було повідомляти про факти порушень законодавства до дня виборів, або хоча б підсумкового засідання комісії. Також висловлювались сумніви, щодо правдивості виявлених судом порушень. Піддавались сумніву комісією і компетентність та незаангажованість дій самої судді. Також багато часу було витрачено на обговорення морально-етичного аспекту поведінки депутата Бондара, який звернувся в суд. Таким чином, замість того, щоб зайнятися розглядом питання по суті, комісія протягом двох годин коментувала рішення суду, намагаючись знайти помилку або якусь іншу зачіпку. Також за мовчазної згоди голови комісії безпосередньо під час засідання відбулись невеличкі політичні дебати між паном Дзямуличем та депутатом Бондарем. Правда і на дебати це не було схоже: пан Дзямулич у дещо знервованому стані почав доводити, що суд діяв антигуманно стосовно нього, що всі зазначені порушення є сфабрикованими і що представники «Нашої України» вплинули на суддю, що і призвело до прийняття незаконного рішення. Також пан Дзямулич закинув представникам опозиції, що вони вчинили антиморально подавши позов до суду, бо він сам нікого ніколи не ображав і ні на кого наклепи не зводив. На це все пан Бондар відповів у спокійній формі, посилаючись на закон та рішення суду. Далі до цих дебатів долучились члени ТВК, які почали звинувачувати народного депутата в тому, що той не виконує своїх прямих обовТязків та, користуючись своїм статусом, чинить тиск на суд та саму комісію. Правда на фоні цих емоційно забарвлених заяв членів комісії слід виділити слова одного з найстарших членів ТВК, який на фразу пана Дзямулича про те, що адмінресурс він не застосовував сказав: «Стверджувати, що адміністративний ресурс на Волині не існує, означає те саме, що будучи повією всеукраїнського масштабу запевняти всіх у своїй цнотливості!» Така емоційна дискусія тривала протягом двох годин. Після довгих роздумів на тему «А що ж робити далі?» (хоча із ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад...» чітко випливав ланцюжок подальших дій) комісія спромоглася на прийняття рішення, яке фактично можна охарактеризувати словом «ніяке». Комісія 9 голосами «за» прийняла рішення про скасування свого попереднього рішення від 9.02.2004р.. Для розТяснення щодо подальших дій вирішено було звернутись до ЦВК, а зі своїм остаточним рішенням Ц почекати. Одним словом, комісія, маючи на руках факти порушення законодавства, про що засвідчив суд, не прийняла ніякого прийнятного рішення: вона не оголосила переможця і не покарала порушника. Тобто просто взяла тайм-аут. Хоча, виходячи чітко з вимог закону комісія мала б прийняти єдиноможливе в даній ситуації рішення. Та для цього забракло, як правової обізнаності (про що заявляли самі члени ТВК) так і політичної волі. Все-таки розміщення ТВК в одному будинку з ОДА та облрадою даються взнаки. На завершенння засідання було розглянуто ще заяву пана Дзямулича, який висловив свою незгоду з рішенням суду, заявивши, що воно антизаконне. Також було зачитано звернення до комісії трудових колективів кількох з шкіл Турійського району, в яких вчителі закликали ТВК не забирати в Дзямулича депутатського мандата та не дозволити «купці людей» міняти волю виборців. Ці звернення комісія прийняла до відома, та вирішила надіслати в ЦВК для ознайомлення. Цікаво тільки чи для написання цих листів-звернень не використовувався адмінресурс, яким пан Дзямулич закликав людей голосувати за нього під час виборів. якщо знайдуться сміливці про це заявити, то шановному начальнику управління освіти буде несолодко. Цей прецедент ще раз ставить актуальним питання про вдосконалення виборчого законодавства та про якісний підбір членів виборчих комісій усіх рівнів, особливо територіальних. Адже їх рішення матимуть визначальний вплив на вибори усіх рівнів.