З 19 по 26 липня 2004 року на території Республіки Польща відбулося міжнародне молодіжне таборування „ Пам’ять без кордонів ”, яке мало на меті відновлення кладовищ вояків Української Народної Армії. Організаторами заходу від України стали: ВМГО „ Молода Просвіта ”, Волинська організація Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Станиця Луцьк Пласту НСОУ за підтримки відділу молоді Луцького міськвиконкому. В Польщі проведенню табору сприяло ZHP- Об’єднання Харцерів Польщі. Перший етап програми відбувся 30 вересня – 5 жовтня 2003 року. Тоді група молоді у складі 10 чоловік – члени МНК і Пласту – оглянула три цвинтарі поблизу міста Каліш. На них було наведено елементарний лад, а на одному проведено дослідницьку роботу по встановленню кількості та місця могил. Впродовж осені 2003 року – весни 2004 проводилася підготовка до ІІ етапу – робота в архівах, досягнення домовленості з органами влади, церквою. Завданнями другого етапу були: - впорядкування могил армії вояків УНР, збір та систематизація історичних фактів, відомостей про їх проживання; - налагодження співпраці з молодіжними та громадськими організаціями Польщі, зокрема з Об'єднанням Харцерів Польщі. Першим етапом роботи стало впорядкування цвинтаря вояків армії УНР на околиці міста Каліш ( колишнє село Щипьорно ). Цвинтар був започаткований німцями у 1914 році. В 1922 році під час заселення табору для інтернованих воїнами УНР на цвинтарі в с. Щипьорне було поховано 197 воїнів армії УНР. В 1922-1923рр. на тому цвинтарі було додатково похоронено близько 500 воїнів Армії УНР. Саме цей факт був головною мотивацією в прийнятті ініціативи у 1923 році інтернованими українськими воїнами в калішському таборі. Вони, не маючи ніяких субсидій, зайнялися цвинтарем та могилами своїх товаришів по боротьбі. Після ІІ Світової війни цвинтар був повністю спустошений ( так як лишився без опіки ). Могили було зрівняно з землею, цвинтар став пустищем, де-не-де виднілися тільки фрагменти надгробних плит з характерним символом тризуба. У 1992 році з ініціативи Об’єднання Українців у Польщі почалася реконструкція забутого цвинтаря. Вже до кінця 90-х років було встановлено меморіальний пам’ятник, відновлено огорожу кладовища. Цього року учасники табору з України за допомогою польської сторони, якою керує комендант польських карцерів міста Згєж – Ярослав Гурецький, навели лад на цвинтарі, пофарбували огорожу, зробили приблизний план цвинтаря. Інвентар для роботи було надано польською стороною і по двох днях виснажливої праці все стало на свої місця. На залишках хрестів замайоріли синьо-жовті стрічки, було впорядковано пам’ятний хрест, що знаходиться за межами кладовища, але початково був його центром. По закінченню робіт українська молодь зустрілася з президентом міста Каліш, що є найстарішим містом у Польщі. Після урочистого вшанування пам’яті героїв Украіни в селі Щипьорно учасники табору відвідали ще два цвинтарі у місті Каліш: „ На рогатці ” та Майкове. Було приємно бачити синьо-жовті стрічки на хрестах, пов’язані ще під час попередньої поїздки. На одному з цвинтарів є загроза зникнення українських поховань. Існує традиція, що коли 20 років немає опіки над могилою, на її місці можуть ховати інших людей. Під час наступного етапу роботи планується генеральне впорядкування саме цих поховань, щоб попередити їх зникнення. На кінець поїздки українська молодь зустрілась з представниками Посольства України у місті Варшава. Разом вони відвідали православне кладовище та вшанували пам’ять українських вояків біля пам’ятних обелісків, встановлених у 2000 році Посольством України в Польщі. Учасники табору також відвідали харцерські домівки в містах Згєж та Лодзь, познайомилися з побутом та звичаями польських харцерів. Заключна зустріч з польською молоддю відбулася у Вармійсько-Мазурському воєводстві, де проходив табір харцерів міст Згєж та Катовіце , куди була запрошена українська сторона. Історія кожної країни там, де є її могили. Наш обов’язок – знаходити і впорядковувати їх. На обеліскові в Щипьорно написано:” Тим, що вмерли, але не зрадили своєї країни ”. Ми Вас пам’ятаємо.