Уже втретє поспіль за останні роки жереб зводить “Волинь” і “Динамо” у кубку України. На жаль, жодного разу наші футболісти не змогли подолати киян. Цього року у лучан був найреальніший шанс пройти динамівців. Судіть самі: абсолютна більшість гравців “Динамо” провела виснажливі матчі за свої збірні, а попереду у нашого чемпіона ще й дуже важлива, а головне прибуткова у фінансовому плані (у разі позитивного або хоча б нічийного результату) гра Ліги Чемпіонів в Мадриді з “Реалом”. Саме цим пояснюється склад команди гостей, який прибув на кубкову гру до Луцька. Тож “Волинь” дійсно могла скористатися ослабленістю суперника і ще раз довести, що вона не випадково посідає четверте місце в національній першості. Перед грою насторожувала лише зміна головного арбітра: замість Шандора зі Львова (кажуть, отримав вкрай незадовільну оцінку за суддівство у матчі “Оболонь” - “Шахтар”) до Луцька приїхала відверто прокиївська бригада з Одеси на чолі з Годуляном. Однак після стартового свистка про погане думати не хотілося, адже “Волинь” одразу ж вказала супернику, хто є хазяїном на полі. Та, на жаль, підозри почали збуватися дуже швидко. Уже на другій хвилині гри у штрафній “Динамо” хтось з динамівців завалив Мітіча. Здавалося б зараз буде пенальті, а от і ні. Більше того, Мітіч отримав попередження за симуляцію. Приклади такого “правосуддя” протягом гри доводилося бачити ще не раз, особливо у стартові хвилини, коли “Волинь” намагалася чинити тиск на ворота Реви. Захисна лінія “Динамо” у цей час виглядала не досить впевнено. Роль останнього захисника виконував Яценко, а фланги прикривали втомлений Несмачний і Дмитрулін, який уже довгий час не мав належної практики. Зважаючи на це, кияни намагалися оборонятися всією командою, попереду ж діяли лише Верпаковскіс, Корніленко й Пєєв. Тому прорватися до воріт Реви було досить складно. І навіть коли це вдавалося, форвардам лучан доводилося обробляти м'яч і бити по воротах суперника в оточені 2-3 захисників “Динамо”.
Зважаючи на це наші футболісти були змушені перевіряти Реву дальніми ударами. Це почергово робили Ряхн і Чеботарь. Та якщо Тааві влучав у “рамку”, то Борис завжди пробивав набагато вище воріт. Тому вже у кінці першого тайму Чеботаря замінив Гащин. На 43 хвилині сталося щось нелогічне. Тривала одна з нечисленних атак “Динамо”. Дмитрулін з лівого флангу навісив у штрафну “Волині”, де динамівців майже не було. Очевидно це й розслабило оборонців нашої команди, і вони спокійно спостерігали за тим, як м'яч летить за межі поля. І тут як грім серед ясного неба з-за спини Шараби вистрибнув маленький Верпаковскіс і головою відправив м'яч у дальній кут воріт. Нікітенко у цьому епізоді уже був безсилий. Після пропущеного голу футболістів “Волині” ніби хтось підмінив і буквально за лічені хвилини до завершення першого тайму вони “примудрилися” пропустити ще раз. Знову помилився Шараба у боротьбі з Верпаковскісом, і Маріс оформив “дубль”.
По-суті, гру вже було зроблено і тепер динамівцям можна було спокійно продовжити гру на контратаках. Тому на другу половину гри Йожеф Сабо випустив на поле одразу трьох свіжих гравців: Сабліча, Лєко і Чернат. Здавалося б ці конструктивні гравці повинні були посилити гру команди, але цього не сталося. У другому таймі “Волинь” примусила гранда грати на відбій, чого за “Динамо” не спостерігалося давно навіть у матчах Ліги Чемпіонів. Лучани трішки змінили тактику. Хоча в арсеналі команди й залишилися удари з далеку, однак їх почали виконувати зовсім інші футболісти. Постріли Гащина і Новака змусили захвилюватися тренера гостей, і він все частіше почав реагувати на події, які розгорталися на полі. Першою “жертвою” Йожефа Йожефовича став резервний арбітр матчу. Сабо почав висловлювати йому якісь свої претензії, а щоб це було переконливіше, ще й допомагав собі руками.
На 59-й хвилині “Волинь” втратила дуже хороший шанс скоротити відставання в рахунку. Бута з лівого флангу виконав навіс у штрафний майданчик гостей, який головою намагався замкнути Мітіч. Однак замість удару Саши вийшла непогана передача на Трішовича. Алєксандр просто повинен був забивати, але після його удару м'яч пройшов поруч зі стійкою. Буквально через хвилину все той же Трішович віддавав чудовий пас на Сачка, який знаходився практично на стовідсотково забивній позиції. Однак на якусь мить першим до м'яча встиг Несмачний і вибив його подалі від воріт. На 67-й хвилині міг забити Сіанкам, однак і йому забракло точності. На 79-й хвилині “Динамо” провело чи не єдину у другому таймі нормальну контратаку. І “Волинь” не уникнула б неприємностей, якби не уважна гра Омоко. А потім стався епізод, який до максимуму підігрів пристрасті на полі. За досить сумнівний фол проти Верпаковскіса з поля за другу жовту картку був вилучений Джудович. Але справа навіть не в цьому. Головні події з поля перенеслися на лаву запасних “Динамо”.
Знову дав про себе знати Сабо. Тренера гостей, очевидно, не задовольнило те, що Джудовича вигнали з поля, і він вирішив ще й собі якось покарати його. Однак Йожефа Йожефовича стримав запасний арбітр. Але емоції вщухли ненадовго. Буквально одразу після того, як поновилася гра, Єрко Лєко навмисно вдарив у голову ліктем Мартіна Новака. Після цього удару у польського легіонера пішла кров, і лікарі змушені були забинтувати йому голову. А порушник доволі справедливо був вилучений з поля (до цього у Лєко вже була жовта картка). Але знову своїх “п'ять копійок” вирішив вставити Йожеф Йожефович Сабо. Та цього разу, йому чомусь здалося що у вилученні Лєко винен ні хто інший, як… Віталій Кварцяний. Тренер киян, якого постійно намагалася тримати, в буквальному смислі, в руках охорона, кинувся до лави запасних “Волині”. Можна лише здогадуватися, що Сабо кричав Кварцяному. Можливо запальний тренер гостей довів би діло до бійки (врахуйте ще й запальний характер Кварцяного), але свого наставника вчасно заспокоїли запасні гравці “Динамо”. Але й на цьому епізод не вичерпався. Від тренерського штабу “Динамо” дісталося ще й оператору телекомпанії “Аверс”, який зблизька намагався зняти все, що відбувалося біля кромки поля.
Поки міліція всіляко намагалася заспокоїти “хуліганів”, гра на полі поновилася, і “Волинь” знову пішла вперед. На 86-й хвилині Мітіч самотужки намагався продертися через щільний захист гостей. Вже на лінії штрафного майданчика двоє динамівців застосували проти нього “коробочку”, але падаючи Саша таки зумів віддати пас на Круніча. Броніслав з близької відстані розстріляв ворота Реви. “Волинь” провела залишок ігрового часу в атаках, а весь стадіон підвівся на ноги і палко підтримував свою команду до фінального свистка.
Отже, гра вийшла справді напруженою, цікавою і захоплюючою. Ми поступилися вдома 1:2 київському “Динамо”, хоча можливо більше заслуговували на перемогу. “Волинь” вселила у душі вболівальників надію , адже за такої гри обов'язково й результат прийде. Хочеться сказати ще одне слово стосовно поведінки керівників “Динамо”. Ми розуміємо, що команда вирішує дуже важливі завдання не лише для себе, а й для всієї України. Тому у Луцьку кияни хотіли відпочити, і зіграти “малою кров'ю”. Однак сьогоднішня “Волинь” не вибачає такого ставлення до себе, що й довела гра. Замість “запланованого” відпочинку, кияни у Луцьку провели дуже виснажливий матч. Це, скоріш за все, й не сподобалося Йожефу Сабо та його колегам. Та нічого не поробиш, панове, це - футбол, справжній чоловічий футбол! І у Європі, де ми всі вболіваємо за “Динамо”, ніхто жаліти вас не буде.