Останній “акорд” тріумфального виступу нашої національної команди у відборі на чемпіонат світу – 2006 розпочався з ефектного виконання гімнів України та Албанії – суперників, які на дніпропетровському “Метеорі” вже не вирішували турнірних завдань, а грали виключно заради власної честі та престижу.
Шевченка, Шелаєва, Тимощука, Ротаня, Шовковського та Гусєва під час звучання “Ще не вмерла Україна...” активно підтримали місцеві трибуни, щедро “пофарбовані” у синьо-жовті кольори. Про це подбали організатори: перед грою кожний уболівальник отримав спеціальну дощечку зі словами гімну, яка до того ж мала виконувати роль своєрідних прапорців (піднімають їх шанувальники великого футболу, і в мить арена перетворюється у синьо-жовте море).
А ще раніше Дніпропетровськ виявив свою гостинність: обидві збірні отримали її символи – хліб та сіль, причому від української сторони це “вітання” приймав капітан команди Андрій Шевченко...
Попри відсутність “зобов’язання” набирати очки у цій грі сьогоднішні опоненти не збиралися “відбувати номер”: з перших хвилин глядачі побачили справжній атакуючий футбол. Вже на 3-й хвилині гості під час контратаки як слід потурбували нашого Шовковського, однак пробити “динамівця” не так і просто: м’яч надійно фіксується у руках голкіпера.
Минає 7 хвилин, і Олександр знову “у грі”: на дальній удар наважився Богдані! Але зусилля албанця втілилися лише у призначений кутовий...
Цей випад став помітним “каталізатором” для колективу Олега Блохіна: спочатку Шевчук після навісу Вороніна намагається головою переправити шкіряного у ворота, але не пощастило. А за кілька хвилин про себе “нагадав” і Ротань: отримавши м’яч з лівого флангу у безпосередній близькості до карної зони опонента, Руслан миттєво “вистрілив” у ближній кут, однак потрапив у зовнішній бік сітки...
Нові атаки українців могли реально змінити рахунок на табло, однак спершу ігрова куля від ноги Вороніна пролітає повз стійку албанців, а потім за голову хапається Тимощук: його “випад” з 32-х метрів завершується таким же результатом, як і спроба Андрія...
Короткочасна “перерва” у вигляді контрвипаду албанців (дається взнаки професіоналізм Шовковського) та штрафного поблизу штрафного майданчику українців (на заваді м’ячу стала вишикувана стінка “синьо-жовтих”) змінилася серією чергових уколів від господарів.
Гусєв, Тимощук і Ротань знову зірвали оплески трибун, однак не через забиті ними голи, а внаслідок ефектних дій поблизу воріт команди Брігеля.
Здавалося б, нулі так і миготітимуть на електронному хронографі, але ні! Коли арбітр зустрічі, бельгієць Йохан Вербіс в очікуванні перерви поглянув на власний годинник, наших все ж таки “прорвало”... Сергій Назаренко м’яко навісив м’яч у штрафний майданчик гостей, і Андрій Шевченко, опинившись на мить фактично сам на сам з воротарем албанської команди Іліоні, у стрибку спрямовує кулю у сітку – 1:0!
Більш, ніж помітна перевага українців не зникла і у другому таймі зустрічі. Албанці інколи намагалися створити небезпечний випад до воріт Шовковського, однак у більшості випадків їм на заваді ставав пресинг господарів.
А на 59-й хвилині, подякувавши уболівальникам, поле залишив... Шевченко. Замість нього втілювати свої бомбардирські амбіції на смарагдовий газон вийшов нападник донецького “Шахтаря” Олексій Бєлік.
Українська ж збірна продовжувала створювати сприятливі моменти для нових своїх голів, але з притаманним першій половині гри результатом: шансів безліч, а рахунок незмінний.
На 70-й хвилині з поля пішов ще один співавтор забитого м’яча на 45-й хвилині – Сергій Назаренко, який зробив результативний навіс. Замість нього Блохін випустив чергове підсилення атакуючих редутів, цього разу в особі Андрія Воробея.
І ось маємо... На 75-й хвилині “Метеор” замовкає: ефектнивний прохід у штрафний майданчик “синьо-жовтих” здійснює Богдані – 1:1...
Сильний удар Вороніна (албанців рятує сейв Іліона), і дніпропетровська арена відчуває проблиски пригнічення: швидка реакція все того ж Богдані дозволяє йому продертися крізь український захист і вдруге приймати привітання від своїх партнерів – 2:1, попереду албанці...
Однак програти у заключному турі після настільки феноменального загального успіху – невдячна справа: ситуацію на табло підкоригував Ротань, ввігнавши м’яч з кута штрафного майданчика албанців – 2:2.
Ще в одному матчі другої групи, який вже завершився, внічию – 0:0 зіграли збірні Грузії та Казахстану.
Що ж, підсумкові 25 очок і перше місце – такий результат історичної битви “синьо-жовтих” за прямий вихід на німецький Мундіаль. Ця подія назавжди залишиться у хронописі досягнень нашого футболу, тоді як прикрі втрати очок у двох останніх домашніх матчах (проти команди Туреччини – 0:1, і Албанії – 2:2) навряд чи будуть згадувати років через 5 – 10)... Як там що, а українські футболісти заслуговують на велику подяку...
Щоправда, потрібно дивитися на перспективу, адже до чемпіонату світу – 2006 залишилося якихось 9 місяців...
УКРАЇНА – АЛБАНІЯ – 2:2 Голи: Шевченко 45, Ротань 85 – Богдані 75, 83
УКРАЇНА: Шовковський Олександр, Федоров Сергій, Тимощук Анатолій, Шелаєв Олег, Русол Андрій, Шевченко Андрій (59, Бєлік Олексій), Ротань Руслан, Гусєв Олег, Воронін Андрій, Назаренко Сергій (73, Воробей Андрій), Шевчук В'ячеслав.
АЛБАНІЯ: Ліка Іліон, Бечирі Елвін, Далку Арменд, Кана Лорік, Хасі Беснік, Аліай Адріан, Скела Ервін, Лала Алтин, Таре Іглі (70, Каплані Едмонт), Богдані Еріон, Хаши Алтин