Інтерв’ю з депутатом Луцької міської ради, членом фракції «Луцьк європейський» Антоном СОСНОВСЬКИМ

На початку цього року в Луцьку було створено коаліцію “Луцьк європейський”. А вже у квітні в міськраді з’явилася однойменна депутатська фракція. Здавалося б, звична подія, яких у радах різних рівнів буває за рік по кілька. Пікантність ситуації полягала в тому, що до нової коаліції увійшли депутати, які протягом трьох років входили до опозиційної фракції “Наша України”. Очолив нове депутатське об’єднання депутат міськради Дмитро Москвич, координатором став Олександр Мартинюк, а головою виконкому обрали Антона Сосновського. Саме з останнім ми й розмовляли про проблеми життя-буття міста Луцька, як їх бачать члени фракції “Луцьк європейський”.

- Після відомих помаранчевих подій, коли всі побачили, хто прийшов до влади, фракція “Нашої України” стрімко почала збільшуватися кількісно, але аж ніяк не якісно. Це були люди, які ще кілька місяців перед тим крутили пальцем біля скроні під час наших виступів чи зауважень про те, що коїться в місті. Потім несподівано вони всі опинилися в “Нашій Україні”. Ми, хто стояв біля витоків фракції, не могли далі перебувати у ній.

- Антоне, а чи не нагадує це дитячу образу?

- Це не образа. Це - принцип. Візьмімо хоча б процедуру ухвалення рішень, яка докорінно відрізняється від тієї, що побутувала до останнього часу. У фракції “Луцьк європейський” діє секретаріат, що аналізує законодавчу базу, ухвалені рішення, готує пропозиції, які ми озвучуємо. Ми збираємося, розглядаємо і голосуємо щодо кожного питання, зокрема й щодо земельного, як-от виділення ділянки під кожен гараж, кожен город. Тож за чотири місяці діяльності фракції вдалося “завалити” кілька абсурдних проектів міської влади Луцька.

- Наприклад?

- Той самий проект будівництва підземного переходу в центрі міста. Загалом невідомо, кому спала на думку ідея його спорудження. Без обговорення, з порушенням питань земельного законодавства. Крім ідеї, не було нічого. Як наслідок, це могло б вилізти боком не тільки мешканцям міста, а й бізнесменові, який мав намір вкладати кошти. Не було затверджено навіть кошторису, мало того - з кожним днем він тільки збільшувався. Ми просто уникнули чергового довгобуду, бо до серпня добудувати його було нереально. Той самий фонтан на Театральному майдані, який набагато простіший з технологічного погляду, споруджують уже майже два роки.

- Власне, чому саме “Луцьк європейський”, назва, за фасадом якої втрачається політичне тло об’єднання?

- Так, назва дещо аполітична. Основне наше завдання - щоб Луцьк жив і розвивався за європейськими принципами. Бо бути близько до кордонів - ще не означає бути європейським містом. На наше переконання, щоб бути європейським містом, мало закласти усі тротуари бруківкою. Найперше, мусимо говорити про прозорість ухвалення рішень, функціонування житлово-комунальної сфери, нормальне озеленення. Щодо останнього, то фракція ініціює розгляд питання хаотичного знесення зелених насаджень у центрі. До цього, здавалося б, другорядного питання ми ставимося дуже серйозно. Чимало дерев вдалося врятувати, як кажуть, з-під сокири. Кілька тижнів тому я став свідком, як на центральному проспекті біля магазину “Фуджі” якісь люди зрізали дерева. При цьому ні документів вони не мали, ні виконроба не було на місці. Залишив візитівку, аби той зателефонував - досі чекаю. Варто у центрі з’явитися новому магазину, як під сокиру потрапляють дерева, бо, бачте, їхньої вивіски не видно.

- Питання банальне, яке набило усім оскомину, - дороги...

- Уже два місяці “Луцьк європейський” проводить акцію “Європа починається з доріг”. Ми дослідили, що за два роки близько 13 млн гривень пішло з міського бюджету до підприємства “Луцькавтодор” на ремонт доріг у місті. Якість цього ремонту можуть оцінити як лучани, так і гості міста. Виникає чимало запитань. Чому саме “Луцькавтодор”? Цій приватній фірмі перепадає 80 відсотків усіх замовлень міськвиконкому. В обласному центрі є й інші фірми, які можуть класти асфальт, але з ними чомусь не працюють. Фракція надіслала запит до Генеральної прокуратури, і нині в Луцьку працює слідча група, що вивчає це питання.

- Вважаєш, що хтось особисто зацікавлений у тому, аби ці підряди отримував тільки “Луцькавтодор”?

- Річ навіть не у цьому. Нехай це буде особисте зацікавлення, але ж робіть нормально! Протягом восьми місяців я листуюся з цим підприємством. На одній із сесій у 2002 році воно роздало депутатам довідки із зазначенням вулиць, які буде відремонтовано протягом наступного року, та вартості робіт. Минув рік, але, приміром, вулиці, які належать до мого виборчого округу, так і не були відремонтовані. Тож коли я звернувся в “Луцькавтодор” з проханням пояснити, на що витрачені бюджетні кошти, то отримав відповідь, що це, виявляється, комерційна таємниця. Інший приклад. У 2003 році постало питання про надання кредиту “Луцькавтодору” під заставу кінотеатру “Промінь” та Палацу учнівської молоді. Попервах підприємство давало гарантію виконаних робіт на сім років, пізніше - на п’ять, а згодом - взагалі на три роки. Як бачимо, вони не витримали і цього терміну. Ще один приклад “європейського” стилю управління нинішнього керівництва. Ось заява одного підприємця про виділення йому земельної ділянки для паркування службового автотранспорту. А ось рішення, яке датоване... за місяць до цього. Чи не нонсенс?

- Антоне, а чи буде біля Сапалаївки аквапарк?

- Буквально минулого тижня мали інцидент довкола парку “900-річчя Луцька”. Там чомусь дозволили розміститися мандрівному цирку, який позрізав дерева, понівечив кущі, залишив після себе зорану землю і купи гною. Крім того, є зухвала заява начальника управління культури міськвиконкому Юрія Войнаровського про те, що там таки буде заасфальтовано ділянку, на якій зупинятимуться цирки та луна-парки. Але ж це зелена зона міста, там люди повинні відпочивати! Ще кілька років тому всі гастролери зупинялися на стадіоні в парку ім. Лесі Українки, що всіх цілком влаштовувало. Але не так давно цю територію площею 17 гектарів було передано в оренду підприємству “Агротехсервіс” для облаштування іподрому. Тоді депутатів переконували, що це дуже гарна ідея, адже можна буде привести дітей покататися на кониках. Нині це непоганий привід “підколоти” тих, хто підтримав це безглузде рішення: “Ну як, покаталися на кониках?” Адже за весь цей час там тільки обгородили територію. Тож коли приїхав цирк, орендарі просто виставили їх. Фракція ініціюватиме розгляд питання про розірвання договору оренди.

- Як на мене, міська влада чимало уваги приділяє озелененню міста...

- Так, усі ми милуємося гарними клумбами на проспекті Волі. Але чи знають лучани, у скільки це їм обходиться. Відповідаючи на наш запит, начальник житлово-комунального господарства пані Семенюк повідомила, що у 2004 році на це було витрачено 800 тисяч гривень, зокрема на облаштування і ремонт газонів - 45 тисяч гривень, посадку квітів - 380 тисяч, догляд за квітниками - 200 тисяч, формування крон та обрізування чагарників - 75 тисяч. Усі роботи виконує підприємство “Флора-сервіс”. Навіщо щороку витрачати такі фантастичні суми, коли можна висаджувати багаторічні культури? Водночас на програму молодіжного житлового кредитування виділено з міського бюджету аж (!) 20 тисяч гривень. А потім відповідальні працівники міськвиконкому підходять до підприємців, чиї заклади розташовані на проспекті Волі, і вимагають оплати: “Ми ж клумбу біля вас зробили, з вас стільки-то”. А не заплатиш - по довідку чи дозвіл у міськвиконком і не звертайся.

- Фракцію не влаштовує стиль керівництва міськвиконкому?

- Звісно, що не влаштовує. Ми спостерігаємо явище, яке вдало характеризує термін “застій влади”. Навіть коли гарні ідеї починають втілюватися в життя, то це набуває якихось викривлених форм. Медики практикують таку процедуру, як пускання крові. Вважаю, міському керівництву бракує свіжої крові. Я переконаний, що вже підросли нові керівники, які здатні взяти на себе тягар відповідальності за життя Луцька й працювати цивілізовано, законно і по-європейськи. Розмовляв

Сергій ШИНКАР

P.S. Думки, висловлені депутатом міськради Антоном Сосновським, є слушними, оригінальними й певною мірою дискусійними. Цікаво було б почути думку лучан з приводу тих проблем, які порушені в інтерв’ю, а також тих, які поки залишилися осторонь.