Двовладдя на волинському «олімпі» профспілок

У Ради Федерації профспілок Волинської області з квітня несподівано виявилося аж двоє голів. Одного з них – Івана Карпомиза напередодні обрав пленум ФПО, другого – Галину Головенець поновив на роботі суд. Однак приступити до роботи їй не вдалося: до робочого кабінету Галину Головенець не допустила команда Івана Карпомиза. Не допомогли і судовиконавці, котрі після кількох безуспішних спроб виконати рішення суду оштрафували раду ФПО. На сьогодні кожен з голів Ради ФПО вважає себе легітимним, поступатися посадою ніхто не хоче.

«Помаранчевий» відтінок колізії

Витоки конфлікту, який призвів до такої колізії, сягають перших днів «помаранчевої революції» в Луцьку. 29 листопада група пікетувальників, очолювана обласним Комітетом національного порятунку, вимагала від ФПО публічно визначитися зі своїми політичними симпатіями. Пікетуючі скандували «Геть продажні профспілки!» та «Виходьте!». Пікетуючі вимагали відставки тодішнього голови Ради Федерації профспілок Волині Галини Головенець, мотивуючи це тим, що її позиція йде в розріз із думкою абсолютної більшості рядових членів профспілок.

Того ж дня на вимогу обласного Комітету національного порятунку було скликано позачергове засідання Президії ради профспілок області, яке відбувалося під тиском вулиці. Президія прийняла рішення скликати позачерговий пленум Федерації ПФО з порядком денним «Про недовіру голові федерації профспілок Волинської області Головенець Г.І.».

2 грудня 2004 року позачерговий пленум ФПО більшістю голосів висловився за недовіру Галині Головенець, обравши в.о. голови Василя Томашевича. За висловлення недовіри Г.Головенець проголосувало 25 осіб із 33-х делегатів пленуму, проти – 1, утрималися — 2. Пристрасті навколо волинських профспілок на деякий час вляглися...

Однак невдовзі з’ясувалося, що Галина Головенець таке рішення пленуму ФПО оскаржила в суді. 19 квітня 2005 року Луцький міськрайонний суд постановив поновити її на роботі негайно. До цього часу черговий пленум ФПО уже обрав новим головою Федерації Івана Карпомиза, і, відповідно до статуту профспілок, звільнити його з посади правомірне лише аналогічне зібрання. Склалася правова колізія: на сьогодні маємо двох легітимних голів Ради ФПО області.

За аналогією кількарічної давності (НРУ-Удовенка, НРУ-Костенка) надалі оперуватимемо умовними поняттями ФПО-Головенець та ФПО-Карпомиза. Щодо ситуації, що склалася у Федерації профспілок Волинської області, ФПО-Карпомиза на початку травня підготувала інформаційний бюлетень, призначений для ознайомлення з ним громадськості. Цей документ дає можливість зрозуміти логіку дій однієї зі сторін конфліктної ситуації.

Інформбюлетень ФПО

2 грудня 2004 року відбувся пленум ФПО, який переважною більшістю голосів увільнив від роботи голову ФПО Головенець Г.І. з формулюванням «за недовіру».

Події, які передували пленуму, розгорталися таким чином. Фактично з травня 2004 року Г.Головенець не виконувала обов’язків голови, оскільки працювала керівником тіньового штабу на виборах В.Януковича. Протягом цього часу від імені профспілок робилися заяви про підтримку громадськістю Волині провладного кандидата. Ігноруючи очевидну ситуацію щодо політичних симпатій очолюваних Радою членів профспілок та звично застосувавши диктаторські методи керівництва, Г.Головенець направила 18 листопада велику делегацію від профспілок області для участі в мітингу на підтримку Януковича.

Коли учасники «помаранчевої революції» почали вимагати відставки Г.Головенець із посади голови, вона без дозволу Президії самовільно покинула роботу і втекла на відпочинок на курорт «Хмільник».

Обезглавлена Президія (посади заступників Г.Головенець скасувала вже більше 10 років тому і керувала одноосібно) розпочала телефонні переговори з Г.Головенець. Члени Президії вимагали від Г.Головенець повернутися на роботу, на що вона відповіла, що повертатися не буде, порадила виходити із ситуації методом «делайте, что хотите, я на вас в суд подавать не буду».

Після відпочинку на курорті Г.Головенець перебувала два тижні на лікарняному, після повернення з якого отримала всі розрахункові та виплату лікарняних.

На той час Федерацією профспілок області уже керував обраний пленумом 17 лютого І.Карпомиз, який розпочав аудиторську перевірку фінансової діяльності Ради Федерації та інвентаризацію майна профспілок. Уже з перших днів перевірка виявила грубі порушення у використанні профспілкових коштів, безгосподарність та розбазарювання профспілкового майна, яке цілими майновими комплексами без згоди Ради і, часто, навіть, Президії, передавалось у власність закритому акціонерному товариству «Волиньтурист», очолюваному Василем Головенцем. Деякі з цих комплексів, збудованих на кошти профспілок, «Волиньтуристом» були тут же продані.

Дізнавшись про негаразди в ході аудиторської перевірки, Г.Головенець подає в суд про поновлення на роботі.

Суд, не взявши до уваги жодного мотиву, наданого Федерацією профспілок, не ознайомившись із установчими документами Федерації, поновлює Г.Головенець на роботі з формулюванням «поновити негайно». Протягом декількох днів методом шаленого тиску з боку державної виконавчої служби, міськрайонного суду робляться спроби насильно посадити Г.Головенець у крісло голови Федерації.

Суд створив правову колізію, коли у ФПО є два голови. Один, якого з 3-х кандидатур обрав пленум, і який має концепцію та соціальну програму діяльності профспілок області. І друга, яку методом ґвалтування хочуть посадити судові органи у крісло керівника громадської організації області.

Виходом із цієї ситуації може бути позачергова конференція, призначена на 24 травня. Їй належить зробити вибір, куди йти профспілкам, – назад до диктатури і догоджання владі, чи вперед – до професійного захисту прав та інтересів членів профспілки. І це вибір мають зробити ті, з чиєї ініціативи створені профспілки і чиїм коштом утримуються...

Іван Карпомиз:

- Після проведеної інвентаризації майна з’ясувалися пікантні моменти. Наприклад, на якій підставі на базі майна профспілок створювалося закрите акціонерне товариство «Волиньтурист», яке очолив чоловік пані Галини Василь Головенець? Адже ст.48 Статуту Федерації професійних спілок України однозначно гласить: «Майно та кошти ФПУ є колективною власністю членських організацій, які входять до складу ФПУ, не підлягають розподілу між ними та членами профспілок...». Опісля Галина Головенець одноосібно дає дозвіл на продаж готельного комплексу в Нововолинську, який будувався коштом профспілок, своєму чоловіку. Той, своєю чергою, продає цей майновий комплекс на 42 місці своїй дочці Голєвій (за прізвищем чоловіка). На мою думку, це ніщо інше, як сімейна корупція з майном профспілок...

Виявлено й ряд інших подібних фактів. За результатами перевірки, за роки керівництва Федерацією Галини Головенець із балансу профспілок зникло 10 майнових комплексів вартістю 11 млн. грн., із них 6 об’єктів, будівництво яких частково фінансувалося значним коштом профспілок, стали власністю ЗАТ «Волиньтурист». Хотів би відзначити: доки справа не торкалася майна профспілки, мова про збитки, нанесені ФПО, не велася, питання про поновлення на роботі пані Головенець не піднімалося. Як тільки ми «розворушили вулик», одразу ж з’явилася позовна заява до суду. Напевно, для того, щоб повернутися до керівництва справами і знищити якісь документи. Це вже амбразура, яка стріляє, і закрити її можна лише власним тілом.

- Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася, через призму закону та моралі?

– Суд задовольнив вимоги пані Головенець у повному обсязі. Дивує та поспішність, із якою судовиконавці кинулися виконувати рішення суду. Не встигло висохнути чорнило на папері, як у той же день, 19 квітня, у ФПО принесли рішення суду, який зобов’язував поновити пані Головенець на роботі негайно. Виконання рішення суду мало відбутися 21 квітня, але вже 20 квітня прийшов судовиконавець, щоб посадити в крісло пані Голо венець.

Проте судовиконавці не взяли до уваги ст.77 Закону України «Про судове провадження», яка гласить: тільки той орган, який звільнив людину з посади, мусить видати акт провадження про її поновлення. Пані Головенець звільнив пленум ФПО, тому для виконання рішення суду слід ставити питання про скликання пленуму ФПО або ж позачергової конференції. Керівник Ради Федерації підпорядкований цим органам, тому не має права одноосібно приймати подібне рішення.

На рішення суду першої інстанції Радою ФПО підготовлено апеляційну скаргу, яку вже направлено до Апеляційного суду області. Разом із тим, до суду подані скарги стосовно судовиконавців, які, на нашу думку, прийняли незаконне рішення накласти на Федерацію штрафні санкції.

Водночас в органи прокуратури направлені матеріали про результати перевірки фінансово-господарської діяльності Ради ФПО. Проте прокуратура з невідомих причин розгляд цього питання відтягує, вимагаючи якихось додаткових документів. Хоча в таких випадках заводиться кримінальна справа, і розслідування проводить слідчий, який вимагає документи, опитує свідків тощо.

Щодо моралі, то дії Галини Головенець в ході президентської кампанії та виявлені перевіркою факти щодо майна профспілок не дає їй жодного морального права очолювати ФПО. Такий авторитет профспілкам не потрібний. На сьогодні є багато звернень від первинних осередків із тим, аби не допустити повернення пані Головенець до керма профспілки, якою вона авторитарно керувала ось уже 17 років.

– Який же вихід із цієї ситуації пропонуєте Ви?

– Президія Ради ФПО розглянула ці питання і прийняла рішення про скликання позачергової конференції, що відбудеться 24 травня. Як законослухняний орган, конференція змушена виконати рішення суду, відмінити рішення пленуму від 2 грудня 2004 року і поновити Галину Головенець на посаді. Однак ця ж конференція зобов’язана розв’язати й правову колізію, що виникла. Посада голови Ради ФПО — виборний орган. Суд не врахував цього і застосував норму, співвідносну до керівника, який призначається на посаду. Суд жодним словом не обмовився, як бути з новообраним головою Іваном Карпомизом. Конференція покликана розрубати цей «Гордіїв вузол» і обрати одного голову. Чи з двох кандидатур, чи з більшої кількості, — то вже інше питання. На ній усі будуть у рівних умовах. Кому делегати довірять очолювати обласну профспілку – той і залишиться головою.

Галина Головенець:

- Події, що відбуваються останні півроку навколо Федерації профспілок області, я, як рядовий член профспілки, оцінюю однозначно: це наруга над законами, елементарними принципами етики і моралі. Я 17 років очолювала цю організацію і ось тепер така вдячність. Зрештою, події відбуваються не навколо Федерації, а навколо крісла її голови. Окремі профспілкові чиновники області нахабно, цинічно і підло намагаються знищити «ворога революції» Галину Головенець. А щоб він не повернувся в кабінет голови, у приймальній сидять озброєні охоронці. І це тоді, коли суд визнав дії цих чиновників неправомірними і поновив мене на роботі.

Не скажу, що була шокована рішенням про моє звільнення. В мою відсутність прийняти таке рішення великої мужності не треба. Так само, як і приймати рішення на засіданнях президії, пленумах – без пояснень, тобто заочно. Федерація профспілок, яка є правозахисною організацією, з волі нового керівництва стала на шлях порушень Конституції, законів України, статутів профспілок України і області. І справа зовсім не в мені, а в тому, яка довіра, повага може скластися до цієї організації у рядового трудівника. Бо всі рішення в цій ситуації приймалися головами галузевих обкомів профспілок чи при їх мовчазній згоді, або, за рекомендаціями «верхівки», членами Ради.

Щодо взаєморозуміння і солідарності профспілок – необхідних рис «найдемократичнішої» організації, то солідарності вистачило лише на прийняття рішення про незаконне звільнення голови з політичних мотивів. І це з легкої руки керівництва облдержадміністрації, яка, по-суті, не мала права втручатися в справи профспілки.

Цьогоріч у членських організаціях і у Федерації профспілок, згідно зі Статутом, відбуваються звіти й вибори. «Помаранчева революція» внесла корективи і в цей процес. Окремі членські організації достроково провели звітно-виборні конференції, планується позачергова обласна конференція. В цих заходах проглядається поспішність і невпевненість. А чи не ліпше було б чесно провести перереєстрацію членів профспілок, звіти і вибори всіх рівнів профспілкових організацій, обговорити зміни до Статуту Федерації та внести пропозиції по кандидатурах на посаду голови Федерації? І, звичайно, надати перевагу молодим, перспективним активістам.

- Ви згодні з тезою, що після рішення суду утворилася правова колізія?

– Звичайно ні, оскільки рішення суду не виконане, на посаді голови мене не поновлено, про що свідчить відсутність запису рішення в моїй трудовій книжці. Не відшкодовано також і середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Передбачені статутом ФПО повноваження голови в такій ситуації я не маю можливості виконувати. Я не володію жодною інформацією про прийняття рішень президією, пленумами. Навіть рішення профспілкових органів, які стосуються мене особисто, прийняті без будь-яких моїх пояснень і без моєї участі, що є порушенням моїх прав і свобод. І якщо голова Федерації, «обраний» пленумом, знаходиться в службовому кабінеті, має печатку, доступ до всіх первинних документів, розпоряджається фінансами, то голова, поновлена судом, повністю ізольована від впливу на будь-які процеси, що відбуваються у Федерації. Про яку рівність перед законом може йти мова?

Рішення суду, скероване до негайного виконання, свідомо та цинічно не виконується. Прокуратура, яка покликана здійснювати нагляд за неухильним виконанням законів України громадянами і службовими особами, в цьому випадку займає вичікувальну позицію, але відповідальність за невиконання рішення суду, я сподіваюся, хтось таки нестиме.

– І який же, на Ваш розсуд, вихід із ситуації?

– Вихід бачу один. «Новий голова» ФПО як найвища посадова особа профспілок в області, має спочатку негайно виконати рішення Луцького міськрайонного суду від 19 квітня 2005 року, а вже в подальшому, у разі незгоди з ним, оскаржити його у встановленому порядку. Тобто так, як це робиться у цивілізованому світі. Який би орган, навіть колегіальний, не приймав рішення про звільнення особи із займаної посади, це рішення має відповідати Конституції України і трудовому законодавству. Рішення ж про моє звільнення прийнято під час моєї чергової відпустки, на пленумі Федерації 2 грудня 2004 року, а фактичне звільнення відбулося за рішенням Президії 24 січня 2005 року. Парадокс та й годі!

Зараз, зважаючи на невиконання рішення суду від 19 квітня 2005 року, члени Президії перекладають свою відповідальність за моє звільнення на делегатів обласної конференції. Невже не вистачає мужності визнати свою помилку, яку вони допустили, звісно, під тиском окремих відомих в області осіб?

– На 24 травня планується позачергова звітно-виборна конференція ФПО. Ви плануєте знову висуватися на посаду голови?

– Поки що я нічого не планую, оскільки жодні рішення зі мною не погоджувалися. Мені фактично не надали можливості приступити до виконання своїх службових обов’язків. Будь-яких повідомлень стосовно конференції я не отримувала. Якщо я правильно все зрозуміла, то «нульовий» варіант стосується лише мене, а організатори цієї конференції вже давно все вирішили без мене, яким чином її проводити і кого «обирати» головою.

– Як Ви прокоментуєте звинувачення на свою адресу щодо продажу майна профспілок?

– Звинувачення безпідставні. Хай це залишиться на совісті тих, хто вдається до подібних інсинуацій. Питання продажу майна профспілок першою чергою стосується об'єктів акціонерного товариства «Волиньтурист». Власником корпоративних прав зазначеного майна товариства є ЗАТ «Укрпрофтур», а його власником відповідно — Федерація профспілок України. Майно туристичних організацій не перебувало і не перебуває на балансі Федерації профспілок області. Тому продаж цього майна здійснюється виключно за рішенням власників через Збори акціонерів і жодним чином не належить до компетенції Федерації профспілок Волинської області.

Насамкінець хочу повідомити всіх «претендентів» на посаду голови ФПО, що я жодним чином не тримаюся за це крісло, а першою чергою відстоюю свої права і людську гідність, яка була принижена незаконним звільненням мене із займаної посади «на замовлення». Хочу довести свою правоту, і вона фактично вже доведена рішенням суду. Я чекаю відповідної законної реакції осіб, винних у моєму незаконному звільненні, які в своїй діяльності використовували всілякі брудні методи боротьби зі мною. Сподіваюся, що останнє слово в ситуації, що склалася, скаже Його Величність Закон. Надіюсь, що й мої опоненти зрозуміють суть справи і не опускатимуться до брудних, неправомірних дій.