Україна може втратити понад $4,6 млрд експортного виторгу протягом 2026–2030 років через європейський механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM). Найбільші ризики виникають для металургійних підприємств, яким складно підтверджувати реальні обсяги викидів під час війни. Водночас українські аграрії можуть стикнутися з додатковими витратами на добрива.

Про це йдеться в дослідженні від AIN «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції».

Таку оцінку втрат експорту наводить засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак. За її словами, лише у 2026–2027 роках українські експортери можуть недоотримати $1,39 млрд виторгу.

Як CBAM впливає на український бізнес

CBAM — це механізм Європейського Союзу, який враховує викиди вуглецю під час виробництва імпортних товарів. Для компаній, які продають продукцію на європейському ринку, це означає додаткові вимоги до вимірювання та підтвердження викидів.

Через це українським підприємствам доводиться більше уваги приділяти енергоефективності виробництва та впровадженню технологій, які дозволяють скоротити викиди. За даними GMK Center, витрати українського гірничо-металургійного комплексу через CBAM у 2026–2030 роках можуть сягнути €1,2 млрд. Водночас втрати експорту металопродукції лише у 2030 році оцінюють у суму до $1,4 млрд.

Загальний негативний вплив на ВВП України, за оцінками GMK Center, може становити майже $5 млрд. Однією з найбільших проблем для українських виробників залишається перевірка фактичних викидів.

Як пояснює засновниця Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак, через воєнні ризики європейські аудитори не завжди готові відвідувати українські підприємства. Якщо компанія не може підтвердити власні показники, для розрахунків використовують стандартні значення Єврокомісії, які можуть бути значно вищими за реальні викиди.

Як приклад вона наводить українську компанію Interpipe. За словами Оринчак, для її безшовних труб Єврокомісія встановила стандартний показник на рівні 2,6 тонни CO₂ на тонну сталі, орієнтуючись на доменну технологію виробництва. Водночас Interpipe використовує електросталеплавильні печі, де, за наведеними експерткою даними, викиди становлять близько 110 кг CO₂ на тонну сталі.

Оринчак попереджає, що використання стандартних показників замість фактичних може суттєво збільшувати витрати українських експортерів.

«Якщо експортер не верифікує викиди та працює за стандартними значеннями, обсяги його експорту можуть обвалитися на 41%», — зазначає вона.

Зокрема, за оцінками Федерації роботодавців України, застосування механізму може призвести до скорочення ВВП на $8,7 млрд уже у 2026 році та на $11,3 млрд у 2034 році.

Український союз промисловців і підприємців прогнозує втрату 5% ВВП у 2026 році. Окремо Оринчак звертає увагу на витрати металургійних підприємств на сертифікати CBAM. Протягом пʼяти років такі платежі можуть становити €1,2 млрд.

Експертка також зазначає, що в окремих випадках платежі можуть сягати €590 за тонну металопродукції, ринкова ціна якої становить €750–800.

Чому CBAM може збільшити витрати аграріїв

Механізм CBAM наразі не поширюється безпосередньо на українське зерно, кукурудзу та соняшник. Однак він охоплює мінеральні добрива, зокрема азотні та комплексні.

Як пояснює аналітик асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Максим Гопка, головний ризик для українських аграріїв полягає в можливому подорожчанні добрив, а не в додаткових платежах за експорт сільськогосподарської продукції.

Найбільш чутливими до таких змін він називає карбамід та аміачну селітру. Ці добрива мають високий вуглецевий слід і відіграють важливу роль у вирощуванні зернових культур.

За розрахунками Гопки, якщо на ринку добрив сформується додаткова вуглецева націнка на рівні €60–100 за тонну CO₂-еквівалента, собівартість вирощування агропродукції може зрости на 2–7%.

Конкретний вплив залежатиме від культури, кількості використаних азотних добрив і технології вирощування. Для пшениці й кукурудзи додаткові витрати можуть бути вищими, а для соняшнику — нижчими.

Водночас, за словами аналітика, у найближчій перспективі ціни на газ, добрива, логістику та доступність фінансування сильніше впливатимуть на витрати аграріїв, ніж CBAM. Однак після 2028–2030 років вимоги до вуглецевого сліду добрив можуть відчутніше позначитися на собівартості виробництва й прибутковості експортних культур.

Гопка прогнозує, що у 2026–2027 роках низьковуглецеві добрива залишатимуться переважно експериментальними рішеннями. У 2028–2030 роках вони можуть впливати на доступ виробників до окремих преміальних ринків, де покупці звертають увагу на екологічні показники продукції.

Після 2030 року використання таких добрив може стати однією з умов участі в окремих тендерах та укладання довгострокових контрактів.

Українська енергосистема проходить через найскладнішу трансформацію у своїй історії — від масштабних руйнувань до побудови розподіленої мережі нового покоління. 21 жовтня редакція AIN презентувала власне дослідження «Українська енергетика: “зелені” рішення, відновлення й інвестиції».

Для підготовки матеріалу команда AIN проаналізувала понад 45 профільних джерел. Серед них: дані НЕК «Укренерго», НКРЕКП, Держстату, Міненерго, OECD Nuclear Energy Agency, World Nuclear Association, Energy Charter, Європейсько-українського енергетичного агентства (EUEA) тощо.

Дослідження реалізовано за підтримки партнерів: UGB «Укргазбанк», Ecotech Invest та KTS Engineering.