Такою була тема дискусії, організованої Незалежним громадським прес-центром «Волинський вибір – 2006». Її активними учасниками були не лише представники найдієвіших обласних організацій політичних партій, а й самі журналісти волинських ЗМІ.
На самому початку круглого столу пролунав вислів, що ЗМІ найбільше висвітлюють ту партію, що при владі. Чи справді ж нічого не змінилося з «тих», до помаранчевих часів? І яка роль журналістики в сучасному суспільно-політичному житті країни?
«Партія задоволена висвітленням діяльності у ЗМІ, - зазначив заступник голови виконкому Волинської обласної організації партії «Народний союз Наша Україна» Михайло Наход, - але немає аналітики. Ми хотіли б почути критику від волинських ЗМІ». На думку пана Михайла, більшість ЗМІ перейшла на комерційні важелі, тому на сьогодні й існує факт замовної журналістики.
Перший секретар обкому Комуністичної партії України, народний депутат Станіслав Пхиденко переконаний, що волинська журналістика мало чим відрізняється від столичної й інформує громадян про діяльність посадовців, комерційних структур тощо, абсолютно забуваючи, що справжні проблеми існують на низах. На його думку, на сьогодні вільної преси бути не може, оскільки такої взагалі бути не може: «Журналістика носить замовний характер. Вона обслуговується владою, яка і творить партію.». Станіслав Семенович наголосив, що аналітиків немає ні на рівні Волині, ні на столичному рівні, бо відомі аналітичні видання (наприклад, «Дзеркало тижня», «По-киевски») та журналісти-аналітики (на зразок Піховшека) теж кимось фінансуються.
На тому, що журналістам, зокрема – і волинським, «потрібно переглянути своє місце у суспільстві, подолати боязнь, повернутися до висвітлення політичного життя в області», наголосив голова Волинської обласної організації Соціалістичної партії України Микола Мілінчук.
«Ми повинні відійти від трафаретів мислення і не говорити про владні і невладні партії», - зауважив головний редактор громадсько-політичного тижневика «Волинська газета» Володимир Данилюк. На його думку, потрібно діяти згідно закону, який передбачає співпрацю журналістів та політичних партій на умовах укладання договорів. Щодо аналітики, то пан Володимир абсолютно переконаний, що на Волині її немає. Так звана аналітика у пресі – це просто замовні статті, в яких найкраща – одна партія.
Непорозуміння й антагонізм у журналістському середовищі, за словами Володимира Олексійовича, спричиняють самі партії, обираючи собі того чи іншого партнера. Внаслідок цього кожен окремий засіб масової інформації ніби «закріплений» за певною партією. Виходів із ситуації головний редактор «Волинської газети» вбачає кілька. По-перше, реклама однієї партії не повинна перевищувати певного відсотка щодо реклами інших партій; по друге, потрібно створити спеціальний фонд, який би фінансував роботу журналіста-аналітика.
Продовжуючи думку, редактор відділу інформації газети «Луцький замок» Святослав Лесюк зауважив, що місцеві ЗМІ бідні, не можуть оплачувати політичну аналітику, тому змушені укладати договори з політичними партіями на розміщення їх інформації, яка завжди є позитивною.
«Газета повинна бути незалежною, - зазначив заступник головного редактора газети «Віче» Ігор Чуб, - але для цього в державі повинен бути високий рівень прожиття, щоб громадяни мали змогу купити газету за ціною, яка покривала хоча б собівартість.
Голова Волинської обласної організації «Національний альянс» Андрій Бокоч вважає, що, якщо кожна партія буде робити більше, проводити цікаві акції, про неї обов’язково поінформують ЗМІ.
Анатолій Горбатюк, голова Волинського обласного відділення Партії регіонів, переконаний, що сьогодні свобода слова коштує досить дорого і друкуються лише оплачені матеріали. «Не все так просто з висвітленням опозиційних партій, люди бояться публічності», - зазначив пан Анатолій.
Кореспондент «Західної інформаційної корпорації» Віталій Буряк здійснив сміливий закид Станіславу Пхиденку як народному депутату щодо законопроекту про зменшення оподаткування українських ЗМІ та видавництв, який уже дев’ять років не приймається Верховною Радою України. На його переконання, як і на переконання більшості волинських журналістів, саме відсутність цього закону і спричиняє до того, що ЗМІ не можуть себе забезпечити і змушені очікувати коштів від партій.
Журналісти переконані, що нині діючий Закон «Про вибори» приймався без їх відома і ще більше «зв’язав» їм руки.