Заступник голови УНП Антон Бутейко в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Волинь» розмірковує про актуальні проблеми партійного життя і розстановки кадрів
– Антоне Денисовичу, ви пішли у відставку, перебуваючи послом України в Румунії, на знак протесту проти вступу України в ЄЕП. Згодом я бачив у Києві, як ви вели колону киян до приміщення ЦВК. І ось вас призначено першим заступником міністра закордонних справ України, з чим редакція газети вас щиро вітає і бажає подальших вагомих успіхів на дипломатичній ниві. Тож скажіть, чи ви будете і надалі займатися партійною роботою? Які пріоритетні напрямки вашої роботи як першого заступника міністра?
– Дякую за вітання. Конституція і закони України не забороняють державним службовцям в позаробочий час займатися партійною, політичною діяльністю. Тому в дозволених законом рамках при наявності часу планую продовжувати партійну роботу. Безперечно, що я не буду брати участь у чисто партійних заходах, в т. ч. з’їздах, у робочі дні. В міністерстві, скоріше за все, займатимуся реалізацією курсу Президента України В. Ющенка на вступ України до Європейського союзу та НАТО як найоптимальніших інструментів забезпечення безпеки і добробуту українського народу.
– І все ж точиться багато розмов серед членів УНП, що хоч вони були в авангарді помаранчевої революції, однак портфелі лідерам не дісталися? Чому так сталося?
– На Ваше запитання спробую відповісти з точки зору сучасної європейської політичної культури. Українська народна партія була серед тих сил, які боролися за усунення від влади минулого антинародного режиму. Головним для нас був цей мотив, а не одержання посад. Тому для УНП принципово важливим стало досягнення перемоги і забезпечення обрання Президентом України підтримуваного нами кандидата В.Ющенка. Це є перемогою усіх демократичних сил. Разом з тим ми чітко усвідомлюємо важливість виконання виборчих обіцянок. І виконати їх не можна, не одержавши належних владних державних інструментів. Не маючи їх, ми продовжуємо боротьбу за реалізацію нашої програми через наявні у партії механізми.
На жаль, у нашому законодавстві досі чітко не врегульовано питання щодо формування органів влади після президентських та парламентських виборів, в т. ч. і стосовно розподілу посад. А це дестабілізує суспільство, наносить шкоду інтересам переважної більшості громадян України. Тому я намагаюсь на партійному рівні просувати ідею про те, щоб в Українській державі, яка за Конституцією має бути правовою, це питання було врегульовано на законодавчому рівні. В Українській народній партії працює робоча група над законопроектом, в якому буде встановлено сучасні принципи та формат організації влади, визначено кілька тисяч посад усіх рівнів, які підлягатимуть автоматичній заміні на користь переможців на президентських чи парламентських виборах. Ті, хто програв на виборах, йдуть в опозицію, права та обов’язки якої також мають бути визначені законом. Так робиться у всьому цивілізованому світі.
Після президентських виборів формування урядування народної довіри в центрі і в регіонах відбулося, на мій погляд, без належного врахування європейських стандартів, зокрема, вимог демократичності та прозорості. Безперечно, при цьому було враховано певні пропорції впливу партій на перемогу В. Ющенка. Разом з тим, ми вважаємо, що УНП представлена сьогодні в центральних органах влади неадекватно її внеску у помаранчеву революцію. Адже УНП має чверть народних депутатів, що входили у фракцію “Наша Україна”. За даними перереєстрації Мін’юсту партія була найчисельнішою в блоці “Наша Україна”. За домовленістю ми були відповідальні за результати виборів у п’яти областях, які виявилися дуже позитивними. Наша партія була найактивнішою силою при здійсненні виборчої кампанії і в інших регіонах України.
– Що конкретно УНП отримала у виконавчій владі?
– Призначено міністра соціальної політики України і глав держадміністрацій у Рівненській та Київській областях. Призначено заступників голів облдержадміністрацій та голів районних адміністрацій в областях. На жаль, у моїй Волинській області певною мірою було проігноровано роль і внесок обласної організації УНП у виборчу кампанію. УНП пропонувала гідні кандидатури на посади у цій області. Це викликає здивування: адже УНП – це партія саме українського типу, яка робить наголос на збереженні і розвитку української духовності, українських народних цінностей, рідної мови, культури, традицій та соціального захисту. Але ліберальна складова блоку “Сила народу” і не члени партій, наприклад, група “Разом”, яка представляє інтереси певної частини капіталу, для яких національно-демократичні цінності не мають такого пріоритету, як для УНП, отримали перевагу у формуванні влади.
Або візьмемо соціалістів, які примкнули до коаліції “Сила народу” тільки після першого туру виборів. Олександр Мороз набрав лише п’ять відсотків голосів. Чи проголосували усі його виборці за Віктора Ющенка – це ще питання. Адже соціалісти на початку виборів виступали проти Ющенка і навряд чи забирали голоси від Януковича. Тож, як на мене, претендувати і вимагати 1/6 посад у виконавчій владі, коли 5 відсотків складає лише 1/ 20 вірогідного внеску у перемогу– не є політкоректним. І вже зовсім “цікавими” з точки зору європейської політичної етики були спроби приєднатися до розподілу посад у виконавчій владі з боку партії В. Литвина, яка, як відомо, не була серед активних агітаторів за перемогу В. Ющенка. Тому й не дивно, що це викликало відповідний спротив не лише з боку активістів УНП, а й інших політично активних громадян. І треба віддати належне Президентові України В.Ющенку, який оперативно прислухався до голосу народу в Хмельницькій та Дніпропетровській областях.
– Як УНП діятиме на парламентських виборах?
– За ухвалою недавнього з’їзду партії, ми будемо йти на ці вибори у блоці із спорідненими за ідеологією партіями або окремо. Остаточне рішення буде ухвалене напередодні виборчого процесу. Лише отримавши певну кількість голосів від народу, ми зможемо законно вимагати адекватного відсотка посад в органах влади для наших кандидатів.
– Кажуть, що помаранчева революція не залишить в стороні Верховну Раду і там відбудеться перерозподіл посад керівників комітетів. Називається прізвище Юрія Костенка як віце-спікера.
– Враховуючи наш внесок у перемогу, ми вважали, що чверть посад повинно бути виділено для УНП в центральних і місцевих органах влади. А лідер партії Юрій Костенко мав повне право претендувати на посаду прем’єр-міністра. Президент вибрав іншу кандидатуру – це його конституційне право і ми з повагою до цього ставимося. Юлія Тимошенко – прекрасний вибір. Тепер ми офіційно висуваємо Юрія Костенка на посаду заступника Голови Верховної Ради, а Валерія Асадчева – на голову Бюджетного комітету. Жодна інша політична сила не має таких вагомих підстав – претендувати на ці посади. А як розмістяться зорі – покаже час.
– Антоне Денисовичу, як ви розцінюєте перейменування Аграрної партії? Яка ж партія найнародніша?
– Уже стає загальнонародною теза: “В Україні – багато народних партій, а Українська – одна!” УНП представляє основну українську силу на політичній арені в Україні. УНП має порівняно потужну організаційну структуру і зросла до понад 120 тисяч членів. Саме тому зорієнтований на зросійщення минулий режим і спрямовував проти неї основні удари (згадайте провокацію з троєщинським вибухом, інші переслідування наших активістів). Тепер, відчуваючи привабливість народної ідеології, хочуть одягнути костюм “народників” і ті, хто насправді є носіями ліберальної філософії, і ті, хто терміново перефарбовує свої носи у помаранчевий колір. У цих процесах можна знайти й елементи політичних технологій проти УНП, щоб розчинити український елемент в політикумі України. Тому й робляться спроби клонування, в тому числі з допомогою Голови Верховної Ради.
З огляду на проголошене гасло на інтеграцію до Європи, не може не виникати запитання: а наскільки така поведінка відповідає кращим європейським політичним стандартам? Нещодавно на міжнародному форумі я задавав запитання європейським професорам з політології: чи можливо таке в європейській країні, де вже існує численна народна партія з сучасною програмою, щоб творилася ще одна народна партія? Відповідь була однозначною: ні. В цих країнах громадяни, які хочуть себе реалізувати в політиці на засадах народної ідеології, як правило, вступають до вже існуючих партій такого спрямування. На жаль, в Україні не існує детальних законодавчих норм, які забороняли б таке клонування партій.
– Як ви ставитесь до створення провладної партії під Віктора Ющенка?
– На мій погляд, партійне будівництво в Україні має відбуватися на чітких засадах. Перше: воно має вести до політичної структуризації суспільства і відповідати інтересам народу. Друге: воно має відповідати вимогам Конституції та законам України. Третє: партії мають об’єднувати людей, які сповідують певну споріднену ідеологію. Четверте: цей процес має ґрунтуватися на демократичних принципах, з дотриманням сучасних кращих європейських стандартів політичної етики та моралі. Відповідно, керівні органи партії мають обиратися знизу доверху, а не призначатися центром. Суспільство не повинно сприймати за норму спроби розбудувати партію за рахунок привласнення спільно набутої політичної власності. Об’єднання різних політичних сил зверху під особу, якою поважною вона не була б, не зовсім відповідає зазначеним принципам.І тому не випадково народ це відчуває: щось робиться не так. Не хотілося б, щоб у помаранчевій Україні навіть у мінімальній мірі повторювалася КПРС, створення “Злагоди”, НДП, “За Єду”... УНП на об’єднання різних ідеологічних структур не йде, бо не бажає втрачати свого українського політичного обличчя. Але буде співпрацювати з іншими політичними силами, щоб реалізувати програму Президента України в тій частині, яка співпадає з програмою нашої партії. При цьому наша відповідальність буде адекватною партійному представництву у владі.
Взяв інтерв’ю Олександр НАГОРНИЙ