Україна розплачується за зволікання у торговельних розслідуваннях тисячами робочих місць. У світі зростає протекціонізм у сталевій сфері. Причини прості — близько 700 млн тонн зайвих потужностей і величезний дисбаланс цін від $500 у Китаї до $1400 за тонну в США. Тому країни захищають внутрішній ринок, підтримуючи своїх виробників. В Україні із захистом ринку постійні проблеми. Нумо розберемо на гарячому прикладі, пише GMK Center.
Імпорт зварних труб із Туреччини в Україну зріс із 10 тис. тонн у 2021 році до 50 тис. тонн у 2024-му, тобто в 5 разів! У січні 2026-го стартувало антидемпінгове розслідування, що галузь розглядала позитивно. Але на сьогодні розслідування не завершено, попередніх заходів не вжито. Підсумки очікуються аж у січні 2027 р. Цей термін законний, але для галузі він є дуже запізнілим.
Українське законодавство дає змогу запровадити попередні заходи через 60 днів після початку розслідування, якщо є попередні ознаки демпінгу. Діяти вони можуть до шести місяців. Це означає, що вже понад пів року ринок міг бути під захистом. Інструмент є, але ним не скористалися. Чому? Невідомо! Будь-яке рішення має ціну.
Нині українські виробники сталі зупинилися. Причини різні: як обстріл підприємств, так і економічні причини, пов’язані з експортними обмеженнями, зростанням тарифів, але також і зростанням імпорту. Низька прибутковість на внутрішньому ринку за останні 4 роки, у період, коли заводи ще працювали, позбавила їх ресурсу, який зараз був би дуже потрібний.
Не перший випадок
Це вже третій епізод на сталевому ринку, коли антидемпінговий захід затримується, тобто його вживають уже після того, як вікно можливостей зачинилося.
- Перший: прутки із Росії. З 2014 року РФ запровадила обмеження проти української сталевої продукції практично по всьому асортименту: дротики, фасонний прокат, труби, залізничні колеса. Україна отримала моральну та юридичну підставу для заходів у відповідь, але розслідування щодо російських прутків завершилося лише 2018-го. Декілька років українські виробники конкурували з російськими металургами, які отримують газ за ціною, недоступною жодному європейському виробнику.
- Другий: нафтогазові труби з Китаю. З 2016-го програма збільшення власного видобутку газу перетворила Україну на один із найактивніших ринків нафтогазових труб. Імпорт з Китаю зріс із приблизно з 15 тис. т у 2016 році до 30 тис. т у 2018-му. Але головний ефект виявився у тиску на ціну: українські заводи не змогли одержати зиск із зростання внутрішнього попиту. Розслідування відкрили у 2019 році, коли програму вже було згорнуто. У травні 2020-го запровадили мито 51,5% — інакше кажучи, факт демпінгу було доведено. Але ринок, який треба було захищати, на той час фактично зник.
Три кейси з одним сценарієм дають підстави говорити про системну проблему.
Зараз саме час
З одного боку, здається, навіщо захищати ринок, якщо внутрішнє виробництво сталі простоює. Але логіка тут інша — перш ніж запускати виробництво, підприємство має бачити ринок збуту. Крім того, потрібна маржа, яка дасть змогу сплачувати підвищені тарифи “Укрзалізниці”, високі ціни на енергію, відновлювати обладнання, що постраждало від російських атак. Без цього перезапуск економічно не відбудеться, навіть якщо технічно завод буде готовий. Тобто ті, хто каже — пустіть увесь імпорт за будь-якими цінами, не праві. Так ринок сталі може втратити українських виробників, а потім покупці самі залежатимуть від коливань цін на ринку Туреччини чи інших країн, і їм це дуже не сподобається.
Що можна зробити?
Перше. Прискорити завершення розслідування, щоб його було проведено у затверджені терміни.
Друге. Переглянути підхід і процедури. Важливо діяти на випередження: ухвалювати рішення вчасно — до, а не після втрати ринку. Для цього потрібні чіткі внутрішні регламенти й готовність застосувати попередні заходи за наявності підстав.
Третє. Максимально адаптувати регламенти до європейських, впроваджуючи найкращі та найсучасніші практики. Наприклад, зробити умову походження сировини частиною митного контролю, за прикладом ЄС. Тоді український торговельний захист працюватиме в одному правовому просторі з європейським.