Волинський “губернатор” Володимир Бондар свою першу зустріч з письменниками краю провів майже у Всесвітній день поезії. У цьому частина літераторів воліла бачити для себе оптимістичний знак. Розмову розпочав Василь Гей, голова обласної організації Національної спілки письменників. Відрекомендувавши членів і членкинь НСПУ, понарікав на долю української мови, свою низьку пенсію, поскаржився на управління освіти і науки, яке не хоче навіть безплатно забрати двісті примірників “Світязя”, посумував з приводу знищення під час президентства Кравчука мережі книгорозповсюдження. А також нагадав, що цього року відзначатиметься 25-ліття Волинської організації НСПУ. На це потрібні кошти для прийому київських гостей, проведення свята поезії “Лісова пісня”. Він висловився за те, щоб “українство в Україні підтримала нова влада”. Словесну естафету підхопили Микола Панасюк (гнівався на обласне телебачення за те, що його не запрошують до студії), Володимир Лис (хвалив творчість своєї дружини Надії Гуменюк, бідкався, що в бібліотеки потрапляє низькопробне чтиво), Клава Корецька (розповіла про клуб-руїну в селі, де народилася, та важкі квартирні умови)… Знову ж звучали пропозиції створити художню раду, яка давала б дозвіл бібліотекам, які книги брати до фондів, а які ні (чим це відрізнятиметься від цензури?), похвальби на професіоналізм членів Спілки (тоді ті, хто поза НСПУ – як Ліна Костенко чи Євген Сверстюк, не можуть претендувати на належний художній рівень?). Володимир Бондар пообіцяв “забезпечити національній книзі зелену вулицю”. Про перспективи свого керування виконавчою владою краю сказав: “Світло в кінці тунелю ми бачимо. Переконаний, до цього світла ми доведемо народ”. Він ввічливо не висловився з приводу письменницьких самопанегіриків про високохудожній рівень своїх творів (тоді ці книги мали б попит, їх купували б), про професіоналізм членів НСПУ (професіонал – не лише той, хто відповідно пише, а передовсім той, хто своєю працею заробляє на прожиття, якщо ж цього письменник не може, то мусить, аби не вмерти з голоду, заробляти іншим чином – журналістикою, прибиранням вулиць, вчителювання тощо, але ж влада за безталання не повинна платити). Втім, навіть невеселі й поки що не оприлюднені головою облдержадміністрації висновки після першої зустрічі з письменниками компенсувалися б усвідомленням ним, що на Волині працює справді талановитий поет і прозаїк Василь Слапчук, потужно йде в літературу (хоч це й не завжди подобається старшим письменникам) молола генерація.