Дивний об’єкт було виявлено астрономом Лінн Еллен (Lynne Allen) з університету канадської провінції Британська Колумбія (м. Ванкувер) на зображеннях, отриманих канадсько-франко-гавайським телескопом у грудні 2004 року. Нова серія спостережень, що здійснювалась із жовтня 2005 року, дозволила виявити його дивну і незвичайну орбіту.

Об’єкт, якому присвоєно індекс 2004 XR190, має діаметр 500 – 1000 км, тобто він як мінімум у два рази менше від Плутона. Його орбіта лежить в області холодних тіл, відомої як «пояс Койпера». Дивина полягає в немислимому нахилі його орбіти до площини екліптики – вона становить 47 градусів. Ні з чим подібним астрономи ніколи не стикалися. На додачу до цього його орбіта практично кругова, повідомляє New Scientist. Раніше в поясі Койпера вже було знайдено низку дуже незвичайних об’єктів, цілком здатних претендувати за своїми розмірами на статус планет, однак нічого настільки дивного досі знайти не вдавалося.

Наразі висловлюється припущення про те, що відхилення площин орбіт об’єктів пояса Койпера викликаються збурливим гравітаційним впливом Нептуна – єдиної масивної планети, орбіта якої проходить у безпосередній близькості від пояса Койпера. Однак тіла, що зазнали подібного впливу, мають рухатися по орбітах з великим ексцентриситетом і в перигелії наближатися до орбіти Нептуна (приблизно 30 астрономічних одиниць від Сонця).

Але орбіта об’єкта 2004 XR190 практично кругова і розташована занадто далеко (52 – 62 астрономічні одиниці), щоб пояснити все диво впливом притягання Нептуна.

Аналогічним чином важко пояснити таку орбіту гіпотетичним проходженням у далекому минулому поблизу від Сонця іншої зірки. Астрономи називають його «Баффі» (Buffy) – на честь одного з героїв популярного в США серіалу про убивць-вампірів. «Можливо, Баффі стане вбивцею існуючої теорії», - думає д-р Еллен. Проте шанс пояснити всі дивні явища, хоч і ефемерні, залишається – відповідно до однієї з розповсюджених точок зору, сам Нептун порівняно нещодавно потрапив на свою теперішню орбіту з околиць Урана.

У цьому випадку його гравітаційний вплив, поширившись в периферійні області Сонячної системи, сформував резонансні зони, у яких періоди обернення небесних тіл стають кратними періоду обернення самого Нептуна. У цьому випадку один з «резонансів», проходячи поблизу 2004 XR190, теоретично міг би перевести його згодом із плоскої кругової на еліптичну, але істотно нахилену орбіту. Надалі, в міру наростання нахилу її площини, орбіта знову могла б стати близькою до кругової. Щоправда, неясно, якою мірою резонансний механізм здатний пояснити настільки дивовижний нахил орбіти 2004 XR190.

Відкриття нового об’єкта з настільки дивною орбітою наводить астрономів на непрості питання. Дотепер пошук віддалених об’єктів Сонячної системи проводився в основному поблизу площини екліптики – вважалося, що саме в цій області вони і концентруються. Тут же був виявлений і 2004 XR190 – однак на цю область приходиться від сили 2% загальної довжини його орбіти. Це означає, що величезна кількість подібних йому тіл дотепер вислизали від астрономів просто внаслідок споконвічно неправильно зробленого припущення.

Хел Левінсон (Hal Levinson) з Південно-Західного дослідницького інституту (м. Боулдер, штат Колорадо) вважає, що настав час відродити гіпотезу, відповідно до якої в Сонця є супутник – масивна зірка. Правда, таку зірку астрономам поки що не вдалося знайти, що саме по собі спокою не додає.

Виявлення 2004 XR190 робить дуже важливим вивчення об’єктів на периферії Сонячної системи як астрономічними методами, так і за допомогою космічних апаратів.

Наразі до старту готується дослідницький зонд «Нові Обрії», який має досліджувати систему Плутон-Харон із пролітної траєкторії, а потім продовжити вивчення об’єктів пояса Койпера. Розглядається питання про посилку важкого атомного корабля до Нептуна і його супутника Тритона. Цілком можливо, що їх наукова програма під впливом нових відкриттів зможе зазнати істотних змін ще задовго до того, як самі апарати досягнуть далей, що ваблять астрономів.