Сьогодні у чергову частину Луцького міськвідділу УМВС за телефоном 02 близько 14.30 надійшов дзвінок про замінування західного крила головного корпусу Волинського державного університету імені Лесі Українки.
як вдалося з'ясувати у проректора із навчальної роботи Олександра Зінченка, дзвінок про замінування спочатку надійшов у загальний відділ університету, а вже потім сам п.Зінченко зателефонував у міліцію. як повідомив Олександр Павлович, людей із головного корпусу було евакуйовано. Дійсно, в приміщення університету нікого не впускали. Проте, і в приймальні ректора, і в кабінеті п. Зінченка, і в приймальні проректора Барана скрізь знаходилися люди на своїх робочих місцях (це легко було перевірити зателефонувавши). Більше того, під час проведення відповідними службами пошуку вибухових пристроїв в університеті, у ньому тривав круглий стіл на тему "Трагедія народу: голодомор 1932-33 рр. в Україні". як виявилося ЗГОДОМ вибухових пристроїв в приміщені ВДУ не знайдено. Проте людей в приміщення просто не пускали, а не ЕВАКУЙОВУВАЛИ!
А якби було б дійсно закладено вибуховий пристрій? Що тоді? Тоді б "Трагедія народу: голодомор 1932-33 рр. в Україні" переродився б у "Горє без ума (ВДУ присвячується)".
А як би діяло керівництво, коли б, наприклад, була пожежа? Цікаво було б поспостерігати за проведенням круглого столу у мартенівській печі, наприклад. Все нормально, тільки язички полум'я приємно лижуть тобі п'ятиЕ
як можна розцінювати таке нехтування людським життям? Злочинна недбалість чи самовпевнена пиха? Те, що повідомлення про замінування рідко коли підтверджується, ще нічого не означає. 999 разів не підтвердиться, а на тисячний - дійсно бабахне. Що тоді? Хто буде "крайнім" і винним?..
Запитання риторичніЕ